До модернізації української економіки необхідно залучити третину працездатного населення

Ми всі знаємо, у фінансового ринку коротка пам’ять. У період кризи вона стала зовсім короткою особливо у тих, хто встиг “наколядувати” мільйони гривень, тому їм зараз доводиться дуже динамічно переміщати свої капітали.

У момент, якщо надходять погані новини з будь-яких ринків, у них різко виникає бажання перейти в іншу валюту або інший фінансовий інструмент.

Але альтернативних валют у нас поки тільки дві – це долар США та євро. І якими б поганими не були справи у “американця” або в єврозоні, у цих наших інвесторів і вкладників вибору немає. А може є? Тим більше, ми бачимо, що таке хаотичне борсання на українському фінансовому ринку не йде на користь реальному сектору економіки. Думаю, можна було б частково зняти цю нервозність, вклавшись у високоприбуткові корпоративні облігації українських емітентів або облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

Як нещодавно зазначив економічний експерт Ерік Найман: “Мінфін розмістив ОВДП на 3 місяці вже під 17,5% річних. Божевільна прибутковість! На високі ставки прилітають спекулянти-нерезиденти, що тимчасово допомагає зміцнювати гривню. Зараз покупці короткострокових ОВДП отримують надвисокий спекулятивний прибуток, а також заробляють на зміцненні гривні. Потім нерезиденти почнуть виходити з українських ОВДП (поки триває купівля дуже коротких 3-6-місячних облігацій) і знову похитнуть гривню у зворотний бік”. А далі – черговий і потужніший виток девальвації гривні і, відповідно, негативні наслідки для реального сектору економіки.

Чи не тому, діючи на випередження, із 3 березня 2018 року своєю постановою Правління Нацбанку дозволило підприємцям не продавати в обов’язковому порядку 50% валютних надходжень, отриманих з-за кордону у вигляді нових кредитів або у вигляді фінансування під раніше сформовану кредитну заборгованість. І все ж, судячи з усього, вже всі і в Україні, і на Заході розуміють, що тієї економіки, яка була в “жирні” нульові роки, у нас більше не буде, українська влада навіть у цих важких кризових умовах добровільно не буде знижувати витрати еліт і зменшувати розміри корупції.

Українська влада чітко пояснює небажання Києва створювати на умовах Заходу Антикорупційний суд, у формуванні якого чималу роль повинен грати Міжнародний валютний фонд, – побоюваннями за суверенітет України. А значить, ніхто “нагорі” і не збирається руйнувати систему збагачення топ-чиновників і політиків при владі. Та й іноземні інвестори, відверто втомилися від злиденної думки більшості наших політиків і тупості низки законодавців, чекаючи змін на краще навіть після ухвалення у Верховній Раді законопроектів “Про валюту” та “Про ринки капіталу і регульовані ринки”.

Ось і представник МВФ в Україні Йоста Люнгман укотре змушений нагадувати нашій владі: “Земельна реформа – один з ключових елементів програми реформ, підтримуваних Фондом. У середині минулого року ми погодилися з тим, що для підготовки земельної реформи потрібно більше часу, адже вона повинна бути успішною. Час запровадити ринок землі вже настав, і ми чекаємо подання законопроекту про масштабну земельну реформу у Верховну Раду”. А якщо і далі наші законодавці та Кабмін будуть ігнорувати рекомендації західних партнерів і кредиторів? Що буде далі з нашою економікою, ніхто на Заході не береться пророкувати.

Однак, малоосвічене населення ніяк не хоче усвідомити, що зусиллями місцевих олігархів не можна змінити життя на краще. Хоча слух людей як і раніше тішать солодкі звуки фанфар і справедливі політичні гасла про розширення демократії та вдосконалення соціально-економічних відносин в Україні. Чого тільки варті міркування міністрів фінансово-економічного блоку?! На жаль, ці доморощені політики навіть не замислюються про те, що, наприклад, для модернізації української економіки треба підключити хоча б третину працездатного населення. Але останні не підключаються до цього процесу, байдуже спостерігаючи за собачими боями в різних ток-шоу і дізнаючись від політиків про чергові обвали соціальних стандартів.

І в зв’язку з цим керівники цілої низки країн ЄС та США досі не оцінили зусилля нашої влади щодо реформування ринків і в цілому української економіки. Як дивно усвідомлювати, але ні в США, ні в Німеччині, ні у Франції, які все більше занурюються у вирішення своїх внутрішніх проблем, не залишається часу на вмовляння українських політиків проводити реформи і починати боротьбу з корупцією, інакше ніхто кредити давати не буде. При цьому інфляція у нас у рази вища, ніж у країнах Євросоюзу і США, внаслідок цього довгострокова тенденція до гривні – це її подальше ослаблення.

Наш поточний рахунок платіжного балансу буде зменшуватися, що надалі буде збільшувати тиск на гривню. Що нас чекає з імпортом? Подорожчання імпорту призведе до подорожчання поточного споживання. Триває викачування ліквідності з реального сектору економіки. Що робити? Ну, визнати, що старі правила вже в Україні не працюють, а нових поки немає. І на цей момент найгірше те, що ми знову бачимо підвищені купівлі доларів і євро, розпалювання інфляції та зняття гривневих сум із банківських депозитів. Люди знову починають активно цікавитися, що робити із заощадженнями і куди вкласти гроші, щоб їх, якщо не примножити, то хоча би зберегти?

Витрачати гроші або продовжувати зберігати? Так, держава нас вчить більше працювати, але ніхто в Україні не вчить, як бути вільним громадянином і стати фінансово незалежним від рішень уряду та Верховної Ради. Особливо в умовах, коли волатильність гривні тільки посилюється. І, звичайно ж, нерозумно зберігати гривні в матраці, тому що завжди можна і потрібно заробляти додатковий прибуток на ті кошти, які особисто маєте. Це в умовах нинішньої фінансово-економічної кризи можуть бути насамперед інструменти з фіксованою прибутковістю або облігації внутрішньої держпозики, або корпоративні облігації.

Наразі віддаю перевагу останнім, тобто облігаціями українських емітентів, до яких зараз виявляють інтерес і китайські інвестори (низький поріг входу – від 1000 гривень, приваблива дохідність на рівні 19% річних з щомісячною виплатою відсоткового доходу при низьких рівнях ризику). І це вже не якийсь продукт для обраних, а цілком роздрібний фінансовий інструмент, доступний багатьом фізичним та юридичним особам в Україні.

Загрузка...