Українська дипломатія має наполягати на продовженні санкцій проти Росії

Дратуються – ось, мовляв, ти критикуєш обрання нас непостійним членом Радбезу.

А далі питають, а що сам би робив?
По-перше, суть моїх коментарів не в тому, що статус непостійного члена Радбезу – це погано. Погано, що влада знову завищує, і цілком невиправдано, очікування від того, що в руках української дипломатії з”явився ще один дуже непростий і не надто ефективний інструмент. А, по-друге, я невдоволений тим, що влада не має ні найменшого уявлення, як цим інструментом буде користуватися. Або не хоче пояснити це громадськості. Думаю, що бюджет МЗС під участь в Радбезі збільшили, а пояснювати, куди, як, з якою метою, на виконання яких завдань і заради яких очікуваних результатів не хочуть. Що ж, це типово. І не лише для української влади. Але якщо марнотратство росіян чи кого іншого для мене не становить жодного інтересу, то від своїх я хочу мати повний професійний звіт. Маю право вимагати.
Тепер про те, що пропоную сам.
А нічого. Непостійний член Радбезу – це зовсім не той статус, який дозволяє вирішувати найнагальніші зовнішньополітичні виклики. Росія має право вето і апріорі не дозволить зробити нічого з того, що хотілось би нам усім. Просто поговорити на засіданнях – теж нічого не дасть. Своє слово матиме і Росія.
Перед українською дипломатією в контексті війни проти Росії стоять очевидні нагальні проблеми – максимально зберегти режим міжнародних санкцій проти Росії, а також по-можливості об”єднати пакет санкцій щодо війни на Донбасі з пакетом санкцій за анексію Криму. Вирішення обох проблем лежить поза рамками Радбезу ООН.
Тому, шановні дипломати і радіючі за них громадяни, давайте – порадійте день-два, роздайте нагороди за чергову перемогу (от лише пояснили би над ким і чим?), і займіться ділом. І не забудьте пояснити українському суспільству що і як робитимете.
А зараз – багато галасу даремно.

Богдан Яременко

Загрузка...