Про російський літак, що розбився над Єгиптом
Я розумію, що людям в Києві здається, ніби війна закінчилась, або ж перетворилась на гру в “перепий ворога” (хоча вибухи в Сватове мали б нагадати зворотнє) і тому почуття ненависті до сусідів наших молодших пригасло, а запит на гуманістичні тєлодвіженія – прямопропорційно виріс.
Але нести квіти до посольства – це за межею.
Посольство – офіційне представництво ДЕРЖАВИ, ворожої нам держави, анклав рф усередині України. Тому частково (!) розумію, коли висловлюють співчуття сім’ям загиблих, саме сім’ям, адже можливо не всі на борту були відвертими ватніками. Але нести квіти до посольства, яке рік тому ми мало не спалили – трішки шизофренічно, вам не здається?
Звісно, не треба впадати у варваризм і зловтішатись розбитим літаком, але також треба дістати з дальнього ящика почуття гідності, освіжити в пам’яті події останніх двох років – і не страждати хуйнею біля посольства.
