Ірина Верещук продемонструвала рівень своєї компетентності ще місяць тому, наприкінці серпня, коли підняла питання стосунків із Польщею.
Вона звела усі проблеми до фігури лише В’ятровича на посаді голови УІНП, не розуміючи/ігноруючи важливі нюанси польсько-українських відносин (особливо питань пошукових робіт та ексгумації. до речі, на чисельні теги з деталізованими поясненнями так і не відреагувала – ну все одно людині, як там насправді).
Тоді з цікавості погортав її сторінку, а там ефіри суцільно на 112, zik та newsone (до речі, нічого не змінилось).
Недоречна теза про НАТО та приклад Фінляндії (абсолютно неприйнятний для нас) також із інтерв’ю на тому ж “112”. Пані Ірина Верещук – із тих депутатів, що коментують будь-які питання, не оглядаючись на ступінь своєї поінформованості, тому не дивуюсь, що і темі НАТО дісталось.
Вона вже заперечила, що пропонувала щось на кшталт “переглянути курс на НАТО”, а нібито фокусувала увагу на іншому. Але ситуація нагадує Яременка, який каламбурив із інструкторами НАТО, а потім сварився із “Європейською правдою” за нібито неправильне трактування, хоча вони дали в новині тупо його цитату. Так і з Верещук.
І звісно цей шмат інтерв’ю зрезонував найбільше:
“Я далека від думки, що РФ хоча б колись нам “дозволить”, якщо таке слово можна застосувати до суверенної незалежної держави, вступити в НАТО. Повинна змінитися парадигма”.
Мда, такий собі “прагматизм”. РФ нам багато чого не хоче “дозволяти”, використовуючи для цього всі можливі способи. Тоді взагалі немає сенсу кудись рухатись.
Якби ці слова прозвучали у вакуумі – це могло б і не викликати такої масової реакції. Але в контексті останніх місяців багатьма такі тези сприймаються виключно як промацування ґрунту перед зміною курсу. В такій обстановці треба ретельно думати, що ти говориш, особливо будучи на посаді не просто депутатом, а головою підкомітету в Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
