Рідкісне для нашого кіно поєднання перфектного почуття гумору (!), прекрасної картинки й сюжету, чорт забирай, нарешті якісний сюжет!
Отримав від стрічки масу задоволення. Востаннє на українському кіно так сміявся на “Припутнях”. І Вітовська тут просто багіня, кожна її поява в українському кіно – це подія. Низка моментів, коли ти помираєш зо сміху, а за кілька секунд вона видає таку драму, замішану на всім нам знайомих буденних речах, що просто забуваєш жанр стрічки. Але це не викликає дисонансу. Ну бо як це часто буває з крутими комедіями – вона вибудовується навколо серйозних тем.
Вдуматись лише: головний герой (а їх тут усього двоє – двометрова шпала Вадим та його мати) їде на Закарпаття записувати “голос” рахівського криженя для канадського розробника ігор. Це вся зав’язка. Ну і ще двійко угорських монахів у “тізері” фільму). Але в цьому фільмі всі “чехівські рушниці” обов’язково вистрілюють.
Тут максимально локальна історія, без зайвих сюжетних гілок чи персонажів, без неохопних масштабів і замашок на осмислення проблем вселенського масштабі.
Звісно у героя з матір’ю типові для сучасності складні стосунки. Себто він егоїстична скотина, яка навіть сфотографувати матір нормально не може (і як мудро каже Ірма – це показник ставлення людини. ціла філософія)).
І навколо взаємодії та стосунків Вадима та його матері розвивається дотепне роуд-муві. З шикарною картинкою. Любувався кожним кадром, хоча весь фільм – це “не вилизані” Ужгород, Мукачево та “глибинка”.
Сподіваюсь із десяток найкращих сцен фільму (типу купання на водах, заселення в готель “Твін Пікс”, допит у прикордонників чи убивча сцена з гігієнічною помадою?) із часом наріжуть і закинуть на ютуб. А так, думаю піду на цю стрічку ще раз. І постараюсь витягнути своїх батьків – фільм підштовхує подумати у цьому напрямку.
Зрештою ви самі знаєте, як часто буває: часом дивишся у кінотеатрі жахливі українські фільми, про які й ніде не пишеш і не згадуєш. Або ж середнякові, які не соромно похвалити й порадити друзям. І поки не так часто, але бувають просто ахуєнні українські стрічки. Це якраз той випадок. І після фільму лишилась маса світлих хороших емоцій.
