Рівно три роки тому вперше на мене було внесене подання Генерального прокурора на притягнення мене до кримінальної відповідальності і арешт. відтоді таких подань було вже три (рекорд!).
Дуже кумедно дізнався про бажання влади мене закрити.
Сиділи ми з Ігорем Мосійчуом, Борисом Філатовим та Геннадієм Корбаном в якомусь кахве в Чернігові. Їм собі борщ, нікого не чіпаю, підтримую високоінтелектуальну дискусію з шановним товариством.
А Мосійчук читає новини. Bін весь час читає новини. Показує повідомлення, що Шокін вніс подання на когось з депутатів, питає:
– Як ти думаєш, на кого це?
– Мабуть, на тебе. – відповідаю я. По-перше, щоб Ігор відчепився і дав спокійно доїсти борщ. По-друге, я і справді думав, що першим ділом візьмуться за нього.
– А я думаю… – його думу перебив дзвінок на мій телефон, який лежав коло нього (відкидаю телехвон подалі, коли їм), – …диви, тобі ОВ дзвонить.
B такому випадку, звісно, беру слухавку, і чую, як Олег Ляшко своїм шаманським голосом каже:
– Ну шо?… /епічна пауза/ здогадався, на кого подання Генпрокурора? /ще більша пауза, інтригуюча/ не здогадався?!.. на тебе…
Потім був не дуже простий день, сльози мами, ножі в спину від тих, кого вважав друзями і неймовірна віра в життя, коли ти нікого не просив, а за тебе заступилося публічно так багато різних людей, що ніби крила виросли і можна летіти.
Одним словом, дякую усім, хто був тоді поруч. Добрим словом. в Інформпросторі. На акції. Запропонувавши допомогу. Пам’ятатиму кожного. Завжди. Просто репощу кращі тексти для історії.
А про наступний веселий день напишу завтра.
З нами Христос. Нам немає чого боятися.
