Рішення західних країн про висилку російських дипломатів в якості жесту солідарності з Лондоном стало найбільшим дипломатичним скандалом в історії.
Ніколи ще така велика кількість дипломатів одночасно не залишала посольства і консульства.
Так, можна сказати, що це – жест. Але водночас дуже серйозний сигнал із важливими наслідками.
Однак одночасно рішення про висилку продемонстрували, що є держави, які навіть в такій непростій ситуації, що вимагає європейської та євроатлантичної солідарності, вважають за краще не злити Москву. Власне, ми й раніше знали про наявність таких союзників Росії. Але вислання російських дипломатів дозволило їм голосно заявити про свої уподобання. І, думаю, це теж не залишиться без наслідків.
Ніхто нас не здивував в цьому російському клубі. Хіба що Угорщина, яка все ж ближче до вчорашнього вечора вирішила вислати російського дипломата. Це ще раз нагадало, що Віктор Орбан – досвідчений політик і сильний гравець. Про що ми, до речі, нерідко забуваємо – і попадаємо в пастки, які він вміє майстерно конструювати.
Але всі інші країни, які вирішили “не сваритися”, своїми зв’язками з Росією відомі. Можуть запитати, а як же всі ці країни голосували за санкції проти Москви? А просто. Санкції – колективне рішення. А тут кожен сам повинен оголошувати про своє рішення. Ну і раптом Володимир Володимирович образиться? Чи може собі дозволити таку образу уряд Австрії, Кіпру, Словенії, Словаччини? Виявляється – ні в якому разі.
Але, з іншого боку я б не зводив ситуацію виключно до залежності певних країн від Москви. Це не залежність країн. Це – залежність саме урядів.
Хороший приклад: серед держав, які ухвалили рішення про підтримку Великої Британії, виявилася Македонія. Ще недавно уряд цієї країни намагався задовольнити балканські амбіції Москви і тодішній прем’єр-міністр Македонії Нікола Груєвскі ходив до російського посольства як на роботу. Але після зміни влади і усунення Груєвського Македонія почала повертатися до цивілізованого світу. І її новий уряд проявив відповідальність і солідарність.
Так що російська вісь – це не константа. Багато що залежить і від подальших дій Москви, і від виборців в “проблемних” країнах. І від Дональда Трампа, звичайно. Американський президент не забуде тих, хто йому відмовив.
