ПРО ЕКЗИСТЕНЦІАЛ РІШУЧОСТІ

0
120

Війна екзистенційного вибору має власні екзистенціали, які варто знати. Головний з них – це рішучість.

Напередодні нашого Дня незалежності одночасно з’явилися відвертий допис у німецькій авторитетній Die Welt та ще більш відверта заява кандидита у прем’єри Британії Ліз Трасс, що на цій посаді вона буде готова застосувати ядерну зброю. Обидва виступи є про рішучість.

Вірно кажуть, що рішучість – це налаштованість людини на дію вступереч всім можливим перепонам. Шкала перепон сьогодні, як ніколи, велика і рухлива. Вона простягається від інтимного рішення нарешті подолати свої слабкості до роблення вирішального кроку “на війну” – у військомат, у волонтери, продовження робити бізнес та залишатися в країні під ракетними ударами – й до кінцевої стійкості захисників в прямій зустрічі зі смертельною загрозою.

Це шкала наших, українських, налаштованостей щодо рішучості. Вона докінцева, адже в її кінці вибір між життям і смертю. Рішучість на тлі не лише персонального, а й колективного, національного, небуття.

Втім, простір рішучостей більш благополучного Заходу має іншу кінцівку. Їхня шкала рішучостей, як ми можемо побачити, часто завершується на острахах життєвих незгод від втрат бізнесу і господарств від високих цін на енергоносії без російського палива під час холодної зими.

А найбільш далекоглядні з них, як-от видатний німець Юрген Габермас, вказує на інший кінець їхнього рішучого налаштування – “апокаліптичні масштаби потенційної світової війни”. З філософським вмінням дивитися у суть питання, він прямо говорить про асиметрію рішучостей – країн НАТО, які не бажають брати участь у ядерному конфлікті, та “віри Заходу в те, що путін здатний розгорнути зброю масового знищення.”

Таке завершення німецької рішучості бороти ворога не лише України, а всього демократичного світу не є обережними ваганнями лише шановного канцлера Шольца. Ми бачимо нестачу рішучості в політиках військової допомоги Україні у інших притихлих демократіях Заходу. Навіть найпотужніши з них, як прямолінійно написла Welt, мають “прийняти рішення: чи хоче Захід забезпечити Україну значно кращим обладнанням у найближчі місяці і, звичайно, РИЗИКНУТИ ПОДАЛЬШОЮ ЕСКАЛАЦІЄЮ, чи він хоче залишити Україну [на поталу] російській військовій машині, яка грає на час і ще має достатні резерви?”

Про рішення йти до самого кінця – вчора голосно заявила Британія в обличчі Ліз Трасс, що вона на посаді прем’єра буде готова застосувати ядерну зброю. Це справжня суть екзистенціала рішучості.

Нам твердять, що будь-яка війна зрештою завершиться за столом переговорів. Про те, ми дізналися іншого. Спочатку війну завершує справжня рішучість [колективна Entschlossenheit]. Комунікація і перемовини йдут вторими. Війна довела кров’ю, що ми маємо справжню рішучість. Завдяки Британії в особах Бориса Джонсона і Ліз Трасс вона de facto приходить у статтю 5 ще нерішучого НАТО.

Перейти к источнику