Міністри-іноземці не дуже збираються відмовлятися від українського громадянства.
На офіційні депутатські звернення відповідають цитатами із законів, як в тому анекдоті – «ответил уклончиво». В той же час, СБУ оперативно видає допуск до державної таємниці фактично іноземним громадянам. Це наче і логічно, бо як вони інакше будуть працювати без допуску-то. Але нормальному українцю отримати таку форму – це пару місяців ретельних перевірок, тут же достатньо політичної волі. Якщо по закону і процедурі – то спочатку отримання тимчасового посвідчення громадянина України, потім вихід із громадянства іншої держави, і лише після цього призначення на високі посади і отримання спецдопусків.
Вірогідно, що після звільнення більшість експатів поїде додому або по контракту до третіх країн, забравши із собою український паспорт. А нам тут жити. На жаль, і корінні українці по народженню, попавши до влади, не дуже опікуються національними інтересами України, а поспішають отримати запасний аеродром у вигляді панамського чи ізраїльського паспорта. Але іноземний громадянин, логічно, перш за все дбає про інтереси своєї першої Батьківщини, які не завжди співпадатимуть із нашими.
Може все-таки спочатку пошукаємо достойних технократів серед своїх, а чудові іноземці будуть радниками та консультантами? Тим паче що особливих успіхів у МОЗі не помітно, а Мінфін має дуже мало часу, щоб хоча би адекватно відреагувати на корупцію в ДФС і лондонську квартиру її очільника.
