Боротьба з корупцією знову піднята високо у інформаційному порядку денному. Україна виконала антикорупційну умову у списку Євросоюзу по треку євроінтеграції – ухвалила Державну антикорупційну програму та призначила нового директора НАБУ. Ці рішення відкривають новий етап у боротьбі з корупцією, а останні кейси мають стати приводом для аналізу та висновків щодо корекції підходів.
Актуальні кейси викликали більше запитань і критики, аніж схвалення і підтримки. Якщо це виключення із загального тренду на нульову терпимість до корупції – то по кожному випадку ще можна вивчити всі обставини і ухвалити відповідні рішення. Для того існують санкції САП, змагальність у судовому процесі та можливості апеляції. Суспільство вимагає покарання тих осіб, які створили власне корупційні схеми і отримали незаконні мільярдні прибутки. І саме тому обурення викликають справи проти державних менеджерів, які виконували свою роботу, добилися певних успіхів, але в їх паперах знайшли невідповідності чи порушення інструкцій.
Після резонансного розгляду справи Коболєва ВАКС ухвалив певним чином “соломонове рішення” – браслет, обмеження пересування, але без тримання під вартою навіть без внесення повної суми застави. Особа матиме змогу доводити свою позицію без перебування в СІЗО. Виплата високих премій має неоднозначні оцінки від пересічних громадян, але навіть опоненти погоджуються, що в цих преміях немає ознак власне корупції.
Оголошена сума застави для А.Пивоварського, у справі якого також немає доведених корупційних мотивів. Сторона захисту буде продовжувати свою лінію щодо невинуватості, тим більше що підписана міністром постанова діє до цього часу, і її не відмінили кілька наступних складів уряду.
Схожою за фабулою є справа В. Шаповалова, колишнього заступника О.Резнікова, до якого прийшло ДБР з підозрою щодо “перешкоджання ЗСУ в особливий період”. Обвинувачення вважає, що підлеглі Шаповалова на початку вторгнення закупили недостатньо якісну амуніцію. Захист пояснює, що відсоток помилок був неминучим, враховуючи з якою швидкістю треба було оснащувати армію, яка збільшилася втричі. Слідство вияснило, що низькоякісна продукція так і не надійшла до військ і зараз перебуває в процесі повернення постачальникам, і це звичайно є позитивом. Більшість товарів, закуплених Міноборони, була якісною і зараз активно використовується ЗСУ. Тобто знову ж таки у справі не показано корисливого мотиву, кураторство системи закупівель було частиною посадових обов’язків Шаповалова, і тепер його судять за те, що він таки зміг оснастити армію в складний період – не дивно, що його адвокат назвав процес “абсурдом” і дорікає за відсутність змагальності. Не зважаючи на це, суд постановив залишити Шаповалова під вартою.
Справи проти колишніх топ-менеджерів є резонансними і повинні бути бездоганно проведеними. Доказова база повинна містити і мотив отримання корупційної вигоди, і докази – фіксацію отримання хабарів, прямі покази свідків, зафіксовані таємні переговори із мафією, вилучені діаманти в крайньому разі.
Якщо єдиними доказами є підписані накази чи ухвалені відповідно до Регламенту постанови уряду – ці справи скоріше за все потім розсиплються в суді на етапі розгляду по суті. І таке вже ставалося.
На жаль, такі процеси надсилають чіткий сигнал реформаторам: працювати в системі державного управління занадто ризиковано. Ти спробуєш щось змінити в країні, сумлінно виконуючи свою роботу – а за кілька років після звільнення до тебе прийдуть із дивною підозрою. Компетентних менеджерів та людей справи, які бажають працювати у державній вертикалі, в Україні й так небагато.
Досить швидко пройдуть перші 100 днів роботи нового директора НАБУ, і за цей період є всі шанси провести аналіз резонансних кейсів, визначити актуальні пріоритети в роботі, в разі потреби – доповнювати законодавство, залучати нардепів, робити розбір помилок із партнерами. Боротьба з корупцією буде успішною, коли суспільство розумітиме її цілі і бачитиме обгрунтованість звинувачень.
