Дивна ситуація в міністерствах.
Перші роблять реформи. Більшість посад – це 4-5 тис зп. У нас навіть премєр начебто 6 тис отримує.
Хто не в курсі, більшість цих перших – заступників, нових радників, голів департаментів, про міністрів навіть не згадую, мали 2-3 тис дол в період дна.
Перші дотрачують заощадження, згадуючи свої прекрасні офіси, ведуть свої фб-бюро, приховують втому, демонструють надію. Це щирі трударі країни. І вони знають, що ми знаєм це.
За їх спинами – інші. Інші виживають на 3 тис грн і ходять за ними, за трьома тисячами гривень.
Їх і досі 90%. Вони невдоволені і дуже витривалі. Деякі “бачили” 4-6-10 урядів. Будуть виживати.
Перші через рік максимум отримають знову пропозиції від хантерів. І почнуть ап-шифтинг тихо, але швидко.
Інші – незалежно від віку – виживши, планують продовжити кар’єру чинно, по-старому. Можливо з підвищенням ставочки.
А тим часом держави Євросоюзу зібрали 80 млн євро на реформу держслужби України (читай підтримку і розширення складу перших і негайне скорочення інших). І це тільки на 2016 рік!
Звісно, це не проста реформа. Політично не просто взяти гроші у Європи, щоб першим гідно заплатити, а інших ешелоном відправити додому. І ті, і другі отримають однаковий бюлетень.
Але якщо ми зараз інвестуємо в перших – за пару років слово реформа почне забуватися, а #зрада повернеться в свою пост-памаранчеву епоху.
Багато тексту. Воно вам певно не треба і не цікаво. Але щодня сумні розмови з першими мене переконують – це реформа #1. Гру робить команда з хорошою мотивацією.
Цих нормальних і бажаючих не багато.
А тих інших… Страшно, якщо вони нас, а не ми їх.
Вірю, що таки ми!
