Фермер-орендар земельного паю, що лишився в спадщину (за півстоліття колгоспної праці моєї бабусі) виплачує по 6000 грн за рік користування найродючішою на планеті запорізькою ріллею.
3% від зборів. Знайомі селяни кажуть, що він скуповує паї по 30 тис грн за 8-9 га.
Люди страшенно не задоволені. Не знають, куди писати, до кого звертатися. Фактично мільйони українців є дискримінованими у реалізації своїх майнових прав. Орендар каже – обробляйте самі, більше не дам!
Як бути в такій ситуації?
Думаю, насамперед, розвязати руки родинам, які поколіннями заробили це право на власність – необхідно дозволити вільний продаж земель сг призначення з обмеженнями для великих власників. Буде ринок – буде фермерство. Зараз – це гра в заручники. Я знаю, що фермерам теж важко. Але в цій грі вони наглядачі у вязниці.
І ще – потрібні громадські проекти, що надаватимуть консультції власникам паїв. Їх інтереси наразі ніхто не представляє і інформаційно не підтримує.
