Давно вже маю таку розвагу, чи це швидше одне з моїх захоплень, як художники, які через певні причини залишились поза увагою мистецького мейнстриму.
Їх не можна назвати художниками другого чи третього плану, через те що ми всі прекрасно розуміємо, як пишеться історія мистецтва і як робляться в неї “несподівані” відкриття.
Приклади є. Бо якщо б не Ежен Делакруа, який поїхав на пару днів бухати з свома друзями в Голандію, в своєму початку 19 сторіччя, то широка культурна спільнота Франції, де в ті часи і писалась історія світового мистецтва, ніколи б не дізналась ні про Рембрандта ні про Вермеєра.
Делакруа приїхав, подивився, афігів, написав про це і популяризував їх імена. І ці два імені зараз знаходяться в першій десятці суперзірок і займають своє достойне місце після майже двохсот років повного забуття. Але менше з тим. Не про таких монстрів зараз мова.
Буває таке, що ти натикаєшся, абсолютно випадково, на художника. Починаєш цікавитись, розумієш, що це тонкий і мегапрофесійний композитор і рисувальщик, а інформації про нього майже немає.
Якась заміточка в Вікіпедії в декілька строк, чи пару статей на, наприклад, голандській мові і то у кращому випадку. І все тому, що не входив він в магистральні течії, популярні в його час.
Займався свома справами і розвиток його ідей відбувався таким чином, що не можна його до них якимось чином приліпити. І сидів він там собі тихо, а задоволення від його робіт ти можеш отримати тільки через певну призму своєрідного забуття, як через якусь закопчену лінзу.
От, наприклад, Рауль Хінкес. Народився в Брюселі у 1893-ому. Помер у 1973-ому. 80-років, яки припали на всі революційні зміни в мистецтві. Які його, звісно, теж не слабо торкнулись, судячи по пластиці. Голандській художник бельгійського походження.
Майстер алегорічного натюрморту і міцно сконструйованих пейзажей. Старі цвяхи, сухі дерева, черепа, математично побудовані композиції. Десь перетинався з течією “Магічний реалізм”. В 30-х роках звернувся до 17 століття.
Заробляв дизайном обкладинок книг і плакатами. Написав автобіографічний твір “Друзі полуночі”, з яким я зможу ознайомитись, якщо тільки вивчу голандську.
Десь він є. Висить. Не бачив його ніколи.
