Коли читаєш історії успіху інших держав – захоплюєшся, як все у них вдало вийшло.
Цілеспрямоване і пасіонарне керівництво, вдалий менеджмент, ліберальні реформи і ось вони вже в лідерах.
Колишні аутсайдери стали фінансовими центрами, світовими чи регіональними лідерами.
На місці пустелі, зруйнованих чи занедбаних хатин – надсучасні небошкряби, де вирішується доля регіонів чи цілих галузей промисловості.
Таким перемогам присвячують книги: мемуари і аналізи захоплених дослідників.
Читаєш цю сотню чи декілька сотень аркушів тексту – і все зрозуміло, ось він, manual of reform. Copy-paste-job is done.
Декілька годин, максимум доба читання і ти з країни третього світу перескакуєш у цивілізацію нового типу, надсучасну.
Лише мозок тебе повертає у реальність – це створювалося десятиліттями, поколіннями.
Лише при наближенні ти бачиш: не всі реформи були вдалими. Успішне оновлення правоохоронної системи відбулося одночасно з провалом охорони здоров’я, прозорі палаци не допомогли 50% населення, яке все одно бідує, ordnung – частково через те, що вся опозиція у в’язницях чи еміграції.
Проте, таким речам присвячуються скупі рядки з тонн тексту: page is under construction.
Жодним чином не виправдовую владу. Щиро переконаний, що свідома частина суспільства еволюціонувала набагато швидше, аніж мешканці міністерств і відомств.
Єдине, треба пам’ятати, що всі дні року вмістяться в декілька рядків підручника майбутнього.
А от якими вони будуть – залежить від кожного з нас.
