Навряд чи затримання Геннадія Труханова в аеропорту Бориспіль стало великою сенсацією для тих, хто стежив за розгортанням ситуації навколо мера Одеси останніми місяцями.
Однак розуміння того, що Труханов може бути частиною корупційної вертикалі, висловлювалося не місяці – роки. Що не завадило йому знову стати одеським градоначальником. І може тільки допомогти зараз виплутатися з неприємної історії.
Колега Труханова, мер іншого великого українського міста, Геннадій Кернес, ходить на судові засідання вже кілька років поспіль. І при цьому продовжує керувати Харковом.
Однак мером Харкова – як і мером Одеси Труханова – Кернеса не призначили. Харків йому довірили городяни.
У цих підсумках голосування – запорука непереможності української корупції. Одні і ті ж люди можуть обурюватися корумпованістю влади в цілому, не любити президента або прем’єра, а на виборах мера рідного міста віддавати голоси представнику місцевої корупційної вертикалі. Тому що «хороший господарник». Тому що «свій».
Тому що немає виразної альтернативи. Тому що неприйняття корупції – це про тих, хто в Києві, а не про реальне життя у власному місті. Таке голосування, як правило, прощає і підозри у вибудовуванні олігархічної піраміди, і реакційні політичні погляди. І стає захистом від правоохоронних органів на довгі роки.
Тому що у такого мера – навіть під підозрою – потужний ресурс. Ресурс підтримки громадян і кланів одночасно.
Саме голосування на місцевих виборах після Майдану переконало мене, що країна ще не так скоро зміниться. А потрібні реформи – такі, як реформа місцевого самоврядування – призведуть до посилення влади тих, хто не хоче змін.
Поки на чолі таких міст, як Одеса чи Харків, будуть перебувати люди із відомим минулим і невиразним теперішнім, на успіх у майбутньому розраховувати не доводиться.
