Не дуже просто вдається вирішувати проблеми наших річок, стан яких є загрозливим.
Я вже писав, що має місце деградація як великих, так і малих річок.
Проблема збереження та оздоровлення річок – одна з найгостріших для України. І розмовами та дорученнями їм навряд суттєво допоможемо, потрібні конкретні рішення та рішучі дії.
Річ у тім, що господарський комплекс, в тому числі й у сфері використання водних ресурсів, протягом багатьох десятиліть розвивався без урахування економічних та екосистемних наслідків для України, і ми маємо змінювати таке ставлення до наших цінних та обмежених ресурсів.
Держава та громада мають контролювати, як використовуються водні та інші природні ресурси. Прикро констатувати, але Міністерство екології та природних ресурсів не виконує покладені на нього функції, фактично немає на кого покластися – нібито державна інституція існує, проте немає спроможності діяти ефективно та відповідати на виклики сьогодення. Ці виклики – економічний розвиток, сумні наслідки “адміністративної реформи” “попередників”, децентралізація та зростаючі можливості і відповідальність громадян і громад щодо природокористування – вимагають змін в стилі управління, екологізації мислення, партнерства бізнесу і держави в правовому просторі, що оновлюватиметься в руслі Угоди про асоціацію.
Користуючись нагодою, хочу подякувати учасникам акції посередині Дніпра, які нещодавно привернули увагу до стану головної водної артерії країни. Я вже попросив підготувати мені більше інформації щодо дозволів на «земснаряди», результати екомоніторингу Дніпра (якщо такий взагалі здійснювався), використання за останні роки виділених на річку коштів тощо. Хочу ретельно проаналізувати інформацію, щоб прийняти вірні управлінські рішення.
