Зранку у мене було «ходіння в народ»: Київводоканал приїхав до ЖЕКу підписувати договори з мешканцями. Чомусь захотілося поділитися враженнями.
1. Народ швиденько самоорганізувався за списком. Криків та качання прав не було. Матусь з діточками пропускали без черги. Населення потроху дорослішає.
2. Народ пам’ятає радянські часи і черги. Я прийшов за годину до початку роботи і був 24-й.
3. Стояв у черзі 10 хвилин. Чотири потоки прийому документів паралельно.
4. Спілкування зі співробітницею водоканалу зайняло 30 секунд: прийом документів, перевірка, до побачення. Їхня заслуга в тому, що вони заздалегідь вкинули у скриньку детальну інструкцію. Моя заслуга в тому, що я її прочитав.
5. Не всі здатні прочитати інструкцію.
6. Хворих людей не більше звичайних статистичних 2-3%, але їх видно.
«Не буду давати копію паспорту, ви потім на цю копію візьмете кредит і заберете мою квартиру»
«Не за це ми на Майдані стояли!»
«Не даю згоди на обробку моїх персональних даних»
7. Здорових людей 97-98%. Шануймося.
