В Україні розквітає електронна демократія

Ми вводимо все більше елементів електронної демократії в діяльність органів влади.

Це зручно для користувачів, прозорість завжди зменшує корупцію. Працюють “прозорі офіси” вінницької моделі, схвалюємо закон про електронні петиції, відкриваємо доступ до реєстрів, проводимо онлайн-голосування за членів громадських рад. Проте, все частіше постає питання ідентифікації Інтернет-користувача. Чим серйозніша система, в яку він заходить, тим більше ризиків з’являється. Накрутка Інтернет-голосувань – це певний вплив на політику, але не більше. Набагато важливішим є захист персональних даних у реєстрах. Так, реєстри нерухомості та автомобілів потрібно відкрити, але власник майна повинен мати право отримати інформацію, хто саме робив запити по його особі і його майну. Особливо важливим це стає в разі скоєння злочинів. На сьогодні можливість “трекінгу” запиту декларується, але не забезпечується технічно. Доступ до відкритих реєстрів можна отримати, авторизувавшись як Дарт Вейдер із номером паспорта 77777.
Система авторизації через профіль у соцмережах не вирішує питання через наявність фейкових екаунтів. Ідентифікація через прив’язаний мобільний номер більш захищена, але за умови попередньої офлайн-реєстрації з привязуванням номеру телефону до паспорту власника.
В ідеалі ми вийдемо на аналог естонської моделі авторизації через ID-карту через кард-рідер. Поки що ж єдину можливість бачу у використанні електронного цифрового підпису. Законодавча база створена, а механізм отримання простий. Кожен громадський активіст чи журналіст може отримати цей підпис та вільно користуватися благами електронної демократії. Відповідні поправки я вношу до прийнятих за основу законопроектів. Чи є інші ідеї? Як і реєстри відкрити, і від зловмисників захистити?

Ігор Попов