Ми довго мирилися з думкою, що наша концепція бачення світу приречена на крайню революційність. Адже, глобалізаційні процеси і так звана ліберальна демократія, що експортується по світу килимовими бомбардуваннями, кольоровими революціями та економічною окупацією – надто потужні.
Ми звикли до думки, що правий та консервативний – це крайня форма заперечення «сучасного» західного суспільного та державного устрою.
Але сили знайшлися: у французькій провінції, в іспанській католицькій парафії, на сучасній німецькій фабриці та в британському військовому контингенті. Правий електорат – це основа Західного світу.
Після багатьох років стагнації та апатії, народні сили Європи змогли оформитися політично. Цей процес почався не лише бунтом проти істеблішменту, а й зверху, в рамках існуючих правил гри.
Ми не маємо право упустити можливість бути частиною такого Заходу. Партія консерваторів – це не фантазія, а реальна перспектива.
Тут в Україні ми маємо набратися мужності і заявити, що так звана євроінтеграція – це не єдина альтернатива російській окупації. У нас є майбутнє на засадах національного суверенітету в Європі без брюсельських бюрократів.
Рвіть євросовкові ганчірки на адмінбудівлях України. Ми воювали і воюємо за щось більше ніж НАБУ та безвіз.
