Зараз, коли післявиборча істерія вщухає, напевно, вже можна озвучити цей меседж.
Насправді зараз найкращий момент для того, щоб припинити політичні чвари і сконцентруватися на роботі над країною. Очевидно, що новообраний Президент не має досвіду публічної політики, міжнародних зв’язків та навиків ведення перемовин на найвищому рівні. Тому я б дуже хотів, щоб наші досвідчені політики відкинули свої образи, забули про нереалізовані амбіції і зосередилися на допомозі Україні.
Особисто я вітатиму активне залучення Петро Порошенко до сфери міжнародної політики України, в т.ч. його призначення на посаду міністра закордонних справ. Чому ні? Людина досягла очевидних успіхів у цій сфері, сама галузь не є потенційно корупціогенною, тобто навряд зацікавить Кононенка, Свинарчука та інших персон, які знищили перспективи її другого президентського терміну.
Або Олександр Турчинов – до сфери нацбезпеки, оскільки він п’ять років цілодобово жив цим, а екзистенційний жах, який він наводить на окупантів з колаборантами говорить сам за себе.
Попри критику я б не радив прощатися з Уляна Супрун, Volodymyr Omelyan та іншими чиновниками, які мають позитивний досвід здійснення реформ. Або Валентин Резниченко і Юрий Голик в контексті децентралізації і ефективної роботи в регіоні.
І я буду дуже радий залученню до влади громадських активістів, оскільки в цій сфері найвищий відсоток фахівців з незаплямованою репутацією.
Доросла політика – це створення оптимальних умов для розкриття талантів абсолютних різних людей, а не капсулізація себе зі своїм оточенням.
Головне – пам’ятати про реперні точкі, які, до речі, дуже чітко визначив на Безпековому форумі Арсеній Яценюк, потенціал якого, я переконаний, має бути використаний новою владою. Це незалежність і територіальна цілісність, ЄС і НАТО, справедливість і економічний успіх.
Власне, все. Слава нації.
