14 листопада 2017 року громадянин Сербії Братислав Живкович був оголошений персоною нон-грата в Румунії. Рішенням Бухарестського Апеляційного суду йому заборонили в’їзд до цієї країни на 15 років.
Служба безпеки Румунії (SRI) повідомила, що їй вдалося відстежити принаймні п’ять візитів Живковича до Румунії у період з травня по листопад 2017. Під час цих візитів Живкович фотографував радарну установку на військово-повітряній базі НАТО «Михайло Когелнічану», що знаходиться біля міста Констанца.
Відомо, що одного разу Живкович приїжджав до Румунії з Луганська через Москву та Будапешт, в інші рази – з Болгарії на автомобілі. Під час свого останнього візиту він намагався купити карти військової бази та технічну документацію на радари, які розташовані там. У SRI заявили, що через свого інформатора змогли продати Живковичу фейковий документи. Отриману інформацію, за повідомленням румунських спецслужб, серб планував передати іноземному уряду.
Живкович був одним з перших іноземних найманців, які з’явилися в Україні після початку російської агресії 2014 році і підтримували російську сторону. Вперше він з’явився ще в Криму, у перших числах березня, коли почалося вторгнення «зелених чоловічків» на півострів. Разом з ним до Криму прибули учасники його парамілітарного формування сербських четників. Тоді Живкович заявив, що прибув, щоб «допомогти референдуму» та запобігти «поширенню брехні з боку НАТО і ЄС». В інтерв’ю він також розповідав, що раніше брав участь у військових операціях у Боснії та Хорватії.
За даними сербських джерел, в Криму Живкович підтримував зв’язок з сербським проросійським політологом Венцеславом Бужичем, а активність сербів на півострові координував організатор з ФСБ по імені Ян Гагін, інформація про якого раніше вже публікувалася у відкритих джерелах.
Після анексії Криму Живкович з’явився на Донбасі, де став воювати проти ЗСУ на стороні проросійських збройних формувань. Однак, не забував і про рідні Балкани. Під час парламентських виборів у Чорногорії в жовтні 2016, Живкович був оголошений персоною нон-грата і в цій країні через то, що допомагав підготувати державний переворот проти уряду та замах на прем’єр-міністра. У своїх інтерв’ю сербський радикал визнав, що дійсно привіз своїх четників до Черногорії, щоб допомогти перемогти «антинатівський уряд», проте його пропозиція начебто не була прийнята.
З огляду на той факт, що Чорногорія офіційно звинувачувала Росію у спробі державного перевороту в 2016 році, зрозуміти на кого працював Живкович, не складно.
Перехоплена розмову по «Скайпу» між одним з організаторів перевороту – лідером сербських парамілітарних формувань Олександром Сінджелічем та сербським політологом Венціславом Бужічем показала, що Живкович і Сінджеліч конкурували за довіру Російського міністерства оборони.
Після зниження інтенсивності бойових дій на сході України, Живкович переніс свою активність на Балкани. Після військових акцій на Донбасі він став небажаною персоною у своїй рідній Сербії. Там побоювалися, що він може взяти участь у бунтівних діях проти місцевого уряду. В інтерв’ю для радикальних сербських медіа Живкович різко критикував сербський уряд та звинувачував його в зраді православ’я і Росії, а також у змові з НАТО і ЄС. Живкович навіть погрожував разом зі своїми четниками атакувати солдатів НАТО, якщо ті з’являться на території Сербії.
Через проблеми на Батьківщині, сербському радикалу довелося переносити свою активність у сусідні країни. Моніторинг його акаунтів в соціальних мережах показав, що більшу частину 2017 роки він провів в Болгарії і кілька разів їздив до Румунії через місто Варна. 17 жовтня Живкович виклав у мережу запис свого виступу на зборах «Казачого клубу» в Румунії. У ньому він заявив, що готовий привезти своїх четників до Румунії, як до Луганська, «якщо це буде потрібно». Правда, невдовзі після цього шлях до Румунії Живковичу був закритий.
Тому сербскій радикал вимушено переніс свою активність до Болгарії. Минулого року він з’являвся на заходах, які були організовані російським культурним центром у Софії, а також брав участь в організації антинатовських і прокремлівських заходах у Варні. Публікації в болгарських медіа у листопаді 2017 показують, що ультраправа проросійська партія «Атака» допомагала Живковичу отримати дозвіл на тимчасове проживання в країні.
У цих публікаціях також стверджується, що Живкович набирав в Болгарії добровольців для війни в Донбасі за ЛДНР.
Конкретний приклад Братислава Живковича доводить, що для боротьби з неугодними урядами в Україні та Європі Росія використовує одних і тих же людей. Причому, щоразу арсенал методів приблизно один і той же – організація антиурядових виступів та дестабілізація ситуації. І якщо свою участь в українських подіях сербський радикал та його російські куратори пояснювали необхідністю «боротьби з фашизмом», то шпигунство і спроби повалення конституційного ладу в мирних та благополучних європейських країнах пояснити боротьбою за світлі ідеали вже не можливо.
Метою Росії та її агентури є дестабілізація обстановки та створення кризових ситуацій. А це означає, що Живкович сьогодні є прямою загрозою для тих держав, в яких перебуває. Слід пам’ятати про це.
