Захід продемонстрував Росії свою добру політичну пам'ять

Доброго здоров’я, друзі!

Шото ніяк не получається в діда розгребтися з ділами і викроїть більше часу на гражданську актівность у фейсбуці. Но я стараюся, хотя времені реально дуже мало. Тому заранєє прошу вибачення за нєсколько сокращонний формат сьогоднішнього обзора. Да! Каву-чай уже собі налили? От молодці. Тоді приступаєм.

Але спочатку дід приєднується до всіх вітань і побажань, які лунають сьогодні на адресу славної армії фінансових воротіл, які скромно скриваються під іменем бухгалтери. Лічно дід готов ходить в бухгалтерію щодня. І даже не за грошима. Люди там прекрасні. Ще й красиві. Зі святом вас, дівчата.

Розрахунок руссіш-гестапо провести суди над Савченко та Сенцовим так, щоб мірова общественность їх не помітила, похоже провалюється. Страни Великої сімки планірують дєлєгірувать на ті судилища своїх високопоставленних наблюдатєлєй, а вчора відповідного листа їм офіційно направив міністр Клімкін. Обично це робиться після предварітєльних подковйорних консультацій, так шо дід надіється, шо справа в принципі решонна. І даже не важно чи пустить тих наблюдатєлєй Хуйло на ті суди, чи не пустить – в любому случаї пронзітєльний свист міровой общественності лунатиме у вухах Блядіміра Блядіміровича особливо оглушітєльно.

На шістнадцятом году правлєнія проніцатєльному Блядіміру Блядіміровичу удалось совершить много нових откритій. Среді прочих, Хуйло з удівлєнієм обнаружив, шо Запад патологічеськи злопам’ятєн. Завтра ісполняється вже рівно рік після збиття руссіш-окупантами мирного малазійського боїнга, а Запад не те шо не забув про це собитіє. Совсєм даже наоборот і ще лише входить во вкус пинаючи тушку Хуйла за це преступлєніє. У Совбезі ООН діловито обсуждається вопрос про созданіє відповідного міжнародного трибуналу і Блядімір Блядімірович, який би дорого дав, щоб про це забули, стривожено дивиться на Печальну лошадь. Лавров озабочено сутулиться і шле клоуну Чуркіну в Нью Йорк строгі дєпеші. Після яких Чуркін развлєкає членів Совбеза несамовитим репетом. Воплі протестующого клоуна Чуркіна лише убіждають мірове сообщество, що вони на правильному шляху і додають йому сил та натхнення. Не спригне Хуйло з цього гачка, як би не трепихався.

Вчора ж проніцатєльний Блядімір Блядімірович совершив ще одне епохальне откритіє – він вдруг обнаружив, шо в Російській Федерації ужасні дороги. – Непорядок, сказав Хуйло, і собрав засєданіє правітєльства. Міністри, предчуствуя мільярдні откати, радосно переглянулися. – А как же я? – стривожено спитав Рогозін, которий отвечає в правітєльстве за воровство дєнєг в сфере космоса і вооруженій. Путін смущонно зам’явся, но потом дозволив красти гроші і на строітєльстве космодрома Восточний.

Потом на засіданні правітєльства всі дружно несли ахінєю і временами создавалося впечатлєніє, шо іменно Хуйло рішає – давать Євросоюзу фінансову помощ Греції чи не давать, і чи давать МВФу кредіти Україні чи ні. Світила психіатрії, які зараз пишуть научні статті про групове помешатєльство на почві манії велічія, обізатєльно приведуть учорашнє засідання правітєльства РФ в качестве яркого примера. А фінансово-економічні аналітіки в очередний раз замислилися над природою інтєресного феномену – чому расходні статті бюджета Росії завжди збагачуються новими велічественними і особенно затратними проектами, іменно тоді, коли наблюдається резке сокращеніє доходов. І це всігда сопровождається воровством та очковтіратєльством у особо крупних размерах. Дід советує тим аналітікам вніматєльно ізучить подноготную “рязанського чуда”, которе случилося в СССР у 1959-1960 годах. Все сразу стає ясно і предєльно зрозуміло.

Тагда, кстаті, Хрущов тоже робив все возможне, щоб під лозунгами “Обгонім і перегонім Америку” привести совецьку економіку в состояніє повного ступора і успішно з цією задачею справився. Він тоже мільярдами викидав гроші на космос та вооруженіє, що логічно привело до собитій в Новочеркаську і зрештою до позорного смещенія Микити з должності первого секретаря ЦК КПСС. Хуйло шаг за шагом повторяє дєйствія Хрущова в нових історічеських умовах і даже круче. Бо ще дєлає все возможне, щоб вибити з-під Росії її економічну базу і його усілія находять должну оценку мірових докторів. Учора вночі Хуйла розбудив звонок із Вашингтона і главврач Обама от всєй душі поблагодарив Владіміра Владіміровича за помощ у владнанні іранського вопроса. В результаті чого іранська нафта скоро широким потоком піде на ринок. Блядімір Блядімірович спросонку трепетно слухав слова главврача і лише видавив із себе: “Рад стараться”. Обама потом розказав про разговор Керрі, обоє довго ржали.

Кремльовські ж пропагандони, яких звонок Обами застав врасплох, зараз судорожно питаються соорудить якуто конструкцію, шо якоби Хуйло проводить многоходовку, благодаря якій буде шантажірувать при помощі Ірана Саудовську Аравію і саудам прийдеться пойти на підвищення ціни на нафту до 200 долларів і несуть ще багато подобної пурги. Дід нічуть не сомнєвається, шо нєкоторі журналісти з українських солідних ізданій старатєльно перепишуть цю кремльовську муть і видадуть її за плоди своїх длітєльних аналітічеських ізисканій. І будуть глубокомислєнно умнічать у своїх многословних статтях на тему як глупий Обама проковтнув іранську наживку Хуйла і тра-та-та, бла-бла-бла. Херня це все – уверенно заявляє дід.

Хуйло в мислях може строїти любі плани і мечтати о завоюванії хоть всієї сонячної системи, а українські солідні ізданія вправе всерйоз аналізувати його шанси на осуществлєніє цих планів. Но вобще-то це к псіхіатрам. Аналітікам тут робити нема чого. Притомні експерти чітко бачать, що міровоє сообщество вз’їлося на Хуйла всірйоз, ніякі тактичні уловки Хуйлу не поможуть – на міровій арені він уже довічний тєрпіла, лузєр і баклан.

В нашій рідній пісочниці тоже много всякого проісходить, но аналізірувать рефлекторні двохходовки наших політіков і діпутатов дідові откровенно нецікаво. Главний тренд, що країна поступово, з болями і пароксизмами, очищається від скверни, сохраняється і це добре. Фурункулів багато, гнойників тоже, але організм в цілому здоровий і бореться. Запад остається для України надійним тилом і це тоже добре. А то, шо миколаївське ГАІ, театрально уволене Авоковим, успішно пройшло переатестацію і сміючись вернулося на свої комфортні пости, собираючи, як і преждє з граждан дань… Ну шо ж, будем щитати, шо в кабінєт до міністра прийшли миколаївські ГАІшники і дружно, один за одним, вліпили Авакову звонкі пощочини. Вигрібши 206 затрещин, Аваков сдєлав вид, шо нічого не случилося. Фурункул видавить не получилося, буває.

Но видавлювать нада, бо тепер і закарпатські митники, глядя на миколаївських ГАІшніков не сильно переживають. Перешумить, вони пройдуть переатестацію і візьмуться кришувати контрабанду з новим натхненням, надолужуючи понесені збитки. В общем, дід так собі думає, шо театр нада прекращать і братися за скальпель всерйоз.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю Савченко, Олега Сенцова і всіх наших полонених, помагаєм Армії та читаєм repka.club. Да! І спортом заніматься не забуваєм.

І слєдім, шоб віздє парядок був! А не те, шо січас.

P.S. Трошки історії.
Мене в коментах часто запитують про вихід першого тому “Історії України від діда Свирида”, не переживайте, ми з видавництвом вчасно повідомимо про її вихід і всі, хто має намір її почитати, почитає. Я навіть готовий самолічно підписати бажаючим персональні екземпляри. Про технічний бік, як це зробити, видавництво своєчасно розкаже, отже все буде добре.

Але я, як автор, чесно кажучи, дуже не хочу розчарувати читача, тому іноді буду давати частини з готового вже тексту. Не для реклами, а для того, щоб потенційні читачі чітко розуміли, якою буде книга і якщо вона їх не зацікавить, то не витрачали даремно на неї гроші. Вартість її, до речі, ще невідома, бо вона залежить від багатьох чинників, але цим також займається видавництво.

В черговий раз змушений попередити – “Історія від діда Свирида” не науковий трактат, але й не збиткування над історією. Я й сам затрудняюся до якого жанру віднести цю книгу. В общем, вам вирішувати. Але що можу сказати точно – ілюстрації там будуть суперові!

Ну і кому цікаво, а також для загального розуміння як написна книга, подаю для прикладу епізод про похід князя Олега на Константинополь 907 року.

“…Послідовно розширюючи за рахунок Хозарського каганату київську державу, Олег постійно тримав у полі зору Візантію. І, видно, заздрив славі убієнного ним Аскольда, бо весь час мріяв повторити похід на Царгород. Не виключено, що на Олега тиснула і громадська думка небайдужих до міжнародної політики киян, а також плело свої інтриги торговельно-промислове лоббі, зацікавлене у створенні з Візантією зони вільної торгівлі.

На підготовку до такого походу сумлінний Олег потратив 25 років і чимало бюджетних гривень. Поки у 907 році його мрія нарешті здійснилася і, за повідомленнями Нестора-літописця, князь оголосив набір бажаючих в турне за Чорне море. На гарячі путівки олл-інклюзів відгукнулося 80 тисяч озброєних туристів, які розсілися в комфортабельних лодіях по сорок чоловік у кожній. Щоб усі бажаючі могли поміститися довелося швидко збудувати 2000 лодій і можемо собі лише уявити суми відкатів, які отримали державні закупівельники корабельного лісу.

У Візантії на той час правив імператор Лев VI, який був знаменитий своїм шанобливим ставленням до сімейних цінностей. Але бідному імператору весь час не таланило з дружинами, бо вони то вмирали, не витримавши родинного щастя, то навідріз відмовлялися народжувати імператору спадкоємців. Тому одружувався чоловік аж чотири рази. Після кожного розлучення імператор сідав писати сповнені глибоких дум трактати та ліричні вірші і, зрештою, увійшов в історію як Лев Філософ.

Втамувавши чергову душевну травму літературним трудом, імператор-філософ влаштовував новий кастинг наречених, прискіпливо обираючи собі з-поміж красунь нову дружину. Візантійці у захваті стежили за розвитком цього мелодраматичного серіалу, але церкві таке неподобство швидко набридло. Коли Лев Філософ надумав оженитися вчетверте, у патріарха Миколи Містика увірвався терпець, він довго плювався, слав прокльони і врешті-решт відлучив імператора від церкви. Лев на це дуже образився і в свою чергу звільнив з роботи самого патріарха, та призначив на його місце ігумена Євфимія. Вдячний Євфимій тут же зняв з імператора анафему та урочисто обвінчав його із четвертою дружиною. Публіка була в повному захваті і чекала на продовження серіалу, аж тут любовна лінія в сюжеті відійшла на задній план. Бо на сцену з галасливим лементом виїхав князь Олег на чолі 80-тисячної групи київських туристів. Візантійські глядачі заінтриговано перезирнулися і вмостилися зручніше…”

Ну і так далі, в тому ж дусі більше 200 сторінок формату А4.

Свирид Опанасович