Апокаліпсису не відбулось. Може навіть навпаки.
Колись дуже-дуже давно, в середині минулого століття одному народу вдалось створити дуже потужну державу. Мало того вдалось реалізувати тезу Ніцше про переродження. Щоб народити надлюдину – треба знищити все людське у вихідному варіанті. Я, звісно, не про Третій Рейх, там ніцшеанське перетворення швиденько наламалось. Я про Ізраїль, адже тільки там змогли з крамарів, шевців і синів рабинів створити нових людей – ізраїльтян з моссаду та цахалу.
Щось таке відбувається і в нас. Українська нація представлена наразі збирачами полуниці в Польщі, пошановувачами субсидій, п’яними аграріями і також реліктово-тверезими аграріями. Подобається чи ні, але поки так. Це все має бути перероджене, по-іншому ніяк, по-іншому вічне fail state.
За результатами виборів українці зробили крок в ніщо. Занесло мене вчора на один далекий виборчий округ. Там балотувався місцевий феодал, який зрошував електоральний грунт гречкою і асфальтом з обласного бюджету. Феодал навіть завчасно домовився зі «слугами народу», щоб проти нього не виставляли сильної фігури, може навіть грошей дав. Зрештою, інший кандидат навіть жодного разу не з’явився на окрузі, не мав жодної агітації, його ніхто не знав. Навіть фейсбук кандидата нічим не вказував на його участь у виборах. Але це зелене ніщо перемогло.
Ніщо ж, у свою чергу, має властивість всмоктувати у себе все. І збирачів полуниці, і їхні робочі візи, і п’яних аграріїв, і ржаві комбайни. Усе ж в Україні дуже багато всього треба змінювати. А народити нову людину значно простіше, ніж омолодити старика. Ніщо може поглинути все до рівня будівельного майданчику. А так будувати легше, я вже не кажу про репутаційні речі – краще все ж щоб руйнували «зрадники», а не «державники».
Апокаліпсису поки не відбулося. Може навіть без нього настане постапокаліптичне відродження. Усе ж після ніщо має прийти все. А польсько-полуничний Василь стане агентом українського моссаду, субсідійо-любна Одарка – бійцем українського цахалу, чи може навпаки.
