Цьогорічний відбір до Євробачення дуже наочно продемонстрував повну імпотентність державної інформаційної політики, якщо така у нас існує.
Складно очікувати іншого результату від держави, міністром інформації в якій є кум Президента, і це єдина його конкурентна перевага, а віце-прем‘єром з гуманітарних питань – ходячі шаровари. Та й взагалі, якщо ви робите щось «на від‘їбися», найімовірніше, від‘їбуть вас.
Давайте чесно. Інформаційною політикою в Україні опікуються аматори, які компенсують відсутність компетентності та креативу відданістю Президенту, довкола героїчної постаті якого ця політика, власне, й обертається, а майже всі інформаційні потужності держави спрямовані на оспівування та міфологізацію цієї постаті.
Українська інформполітика сьогодні – це богадільня, притулок для нікчемних пристосуванців, гуманітарний абортарій.
Тому не варто дивуватися результатами голосування, а тим більше обурюватися ними. Це цілком прогнозоване і, даруйте за епітет, н о р м а л ь н е голосування мешканців країни, де заради електоральних бенефітів легалізовані проросійські телеканали, квітне російський бізнес, а сам Президент лише на четвертому році війни зупинив свій бізнес у Росії, та й то тільки тому, що його зупинили російські податківці. Це абсолютно н о р м а л ь н і результати для держави, діти перших осіб якої не гребують вдягати одяг з символікою окупанта або навіть мати російські паспорти.
Чув, Кириленко обіцяє переглянути результати голосування. Не треба втручатися. Вчорашнє голосування – це промовистий некролог для державних інформвоїнів та їхніх посіпак, які впливають хіба що на фейсбук-залежних домосподарок і більше ні на що.
Нехай вже ця MARUV зі своїм третьосортним ПТУшним електро для прищавих довбойобів їде на конкурс і репрезентує Україну як європейську Мекку секс-туризму. Адже, якщо бути чесним, це також правда, а приховати правду в сучасному світі складно.
Сорян.
