Чи є бодай один ідол, колись поставлений вами на п’єдестал, якого ви в найскоршому часі не скинули звідти?
Пам’ятаєте, як ви мерзли за Ющенка на першому майдані? Хто з вас не плюнув у нього через три роки?
Юля, Луценко – де їхній рейтинг? Ще нещодавно Яценюк, якого нині ви цькуєте, здавався молодим економістом-реформатором. А як він подобався вашим мамам!
А як ви забезпечили електоральний успіх Тягнибоку, пригадуєте? Це було три чи чотири роки тому. Більше не хочете за нього голосувати?
Порошенко. Ви пропихнули його в один тур, аби майже одразу обливати лайном.
Семен Семенченко – за три місяці з героя перетворився у ваших очах на шахрая.
Навдивовиж довго ви любили Яроша – півтора роки. Нині він для вас “вічний чистильшик зброї, який зрадив своїх братів по правому Сектору”.
Українці здатні любити лише мертвих героїв. Якби герої Небесної сотні вижили, ви б уже зневажали їх: майже два роки – за цей час кожне найкраще українське вино перетворюється на оцет.
Нині ми всі оргазмуємо від Саакашвілі… вже півроку. Гадаю, він має ще десь п’ять – вісім місяців, а після того, за старовинним українським звичаєм, ми потопимо його у нашому жовчі.
Хіба що до того йому поталанить загинути від чогось екзотичного.
Не завадило б ВЖЕ попіклуватися за наступного божка. Можливо, пошукати в Туреччині?
