Я сьогодні упередив два серйозні дипломатичні скандали.
Був я значиться в посольстві Словаччини на прийнятті з нагоди Дня Конституції (у словаків це і є національне свято, бо незалежність вони отримали внаслідок мирного розподілу Чехословаччини – конституційним шляхом).
Дивлюсь, а по залу Кожара шастає. Я у своїх словацьких друзів питаю: як би ви хотіли, щоб я йому пику натовп прямо в залі, чи почекати його біля виходу з посольства? Хлопці кажуть, що загалом у них на прийняттях ще бійок не було, і подивитися було б цікаво. Ну, поіражали так дипломатично, але охорону біля мене про всяк випадок виставили. Але я взяв келих з соком і… охолов.
Потім познайомився з угорським дипломатом. Після кількох занадто загальних фраз з боку нашого іноземного гостя закидаю йому інтелігентно “тему йоббиків”, кажу, що Україна зараз ослаблена і мене непокоїть, що далеко не самі росіяни цим хотіли би скористатися. А він мені у відповідь включає традиційний дипломатичний вальс “прикинся дурнем” і починає розповідати, як важливо, щоб Україна рухалась шляхом євроінтеграції. Мені аж язик свербів поціквитись чи часом не для того, щоб зменшити угорську квоту на нелегальних мігрантів? Але опанував себе і просто сказав – ну, не хочеш – не відповідай. Щоправда буквально це прозвучало – Ви знаєте, я не представляю уряд України, тому мені важко інтерпретувати такі складні політичні месиджі.
Після цього я елегантно шарпнув своєю задньою ніжкою і пішов за олів’є.
Отак завдяки умінню опановувати себе і рокам тренувань я упередив два дипломатичні скандали за одну годину.
