Членам патріотичних рухів закидають самочинство та самосуди. Нібито праві рухи переймають на себе функції силовиків, що б’є по престижу держави.
Справа в тім, що суспільство змирилося з неефективністю правоохоронних органів.
Це тягне за собою попит на діяльність самоорганізованих структур. Тобто, якщо ми, патріоти, не реагуємо, з нас запитують сильніше ніж з правоохоронців!
Наша мета полягає у тому, щоб вказувати на проблеми та неефективність державних інституцій, а не забрати їх функції.
Але поки парламентаристські політики займаються словоблудством, патріоти формують інформаційну повістку дня: Лусваргі, напад лівих на націоналіста, бродіння напередодні 9-го травня. Все це так чи інакше пов’язано з реакцією патріотів, і відсутністю вичерпної реакції з боку правоохоронців.
Умовний попит формує саме суспільство, звичайний користувач Facebook або серйозний підприємців, неважливо, кожен із них має ряд проблем, що зараз ефективно вирішуються зусиллями самоорганізованих структур. В обхід бюрократії, а найголовніше оперативно.
Чи можна впевнено говорити про втрату державою монополії на насилля?
Ситуація неоднозначна. Інструмент насилля в держави є і він дуже і дуже потужний. Жодні патріотичні лідери не можуть похвалитися тим, що у них під командуванням понад 300 тисяч осіб, хоча склад МВС перевалює за 350.
Але 20 молодих та активних інколи перевершують цей громіздкий та зарегульований апарат.
Пасивність силовиків, схоже, пов’язана з відсутністю політичної волі на всіх рівнях керівного складу.
Вони бояться, що сьогодні вони “зрадники”, а завтра стануть “предателями”, і вслід за зірочками полетять і голови. Звідси певний параліч, не здатність доводити справу до кінця, по-суті – саботаж своїх обов’язків.
З одного боку, їх можна зрозуміти, до умовного правоохоронця ставляться не як до інструменту, а як до особистості, і враховуючи динаміку процесів в Україні, вони в своїй діяльності мають керуватися не лише “наказом”, а й перспективою політичною. Оцінка діяльності силовиків з точки зору політики, моральних якостей та ідеології, призводить до того, що вони надають перевагу “відсиджуватися”, тоді як патріоти не зважають на можливу критику, адже у нас немає посад та зарплат.
І знаєте? Це чудово.
Органічна реакція спільнот, у широкому сенсі, їх не персоніфікуєш як політиків, сформує та відшліфує стратегічні напрямки та способи вирішення ряду загроз, що стоять перед Україною. Майбутні інституції переформулюють букву закону відповідно до передбачуваної реакції з боку суспільства.
Можливо, український Моссад вже формується?
