Понятійна загогуліна.
Є такий сталий вираз – русский человек. Я – русский человек.
При цьому ніколи не вживають, приміром, такого: украинский человек, або немецкий человек, або ж китайский человек. Бо тут нема необхідності підкреслювати, що це саме человєк, а не приміром каналізаційний люк, або металевий двутавр, наприклад. Двутавр украинец.
Це, звичайно, мовний і ментальний баґ, чи як там воно називається. Така акцентуація наводить на думку, що деякі приховані сумніви таки існують – а человек ли?
Ось так доводиться нагадувати про людську природу цього непевного, одразу не ясно чого русского, котре стає чєловєком лише тоді, коли про це спеціально нагадати спеціальною сталою мовною конструкцією. Смотрите, дети – вот русский человек. А вот, дети, русский двутавр. Двутавр, не человек, но он русский. Русский – не всегда двутавр, это может быть и человек.
Це я до чого хилю, власне. Ви знаєте, а ні до чого.
