Прочитав текст Соні Лукашової, Романа Романюка і Романа Кравця про підозру Петру Порошенку.
Складається враження, що злив “джерела” шановних журналістів готували заздалегідь.
Однак чи очікували автори і їх “співрозмовники у силових органах”, що ми, адвокати Петра Порошенка, зацікавлені в оприлюдненні цього зразка навіть не юридичного трешу (авторство терміну – Руслан Рябошапка), а чогось ще більш ницого, куди більше за слідчих і прокурорів?
Колега Ілля Новіков виклав у мережу підібраний у снігу папірець навіть трохи раніше публікації авторів УП. Хоча в них документ охайніший. Журналісти УП отримали явно з перших рук.
І можливо тому вони так некритично переповідають вигадки, від підпису яких ухилилися і генпрокурор і її перший заступник.
Залишимо на совісті шановних Соні і двох Романів їх “оціночні судження”. Адже вони все ж визнають, що “про докази слідства наразі відомо мало”.
Хоча як може бути багато того, чого зовсім немає?
Дуже раджу всім витратити час, і прочитати опублікований текст підозри, цей твір, достойний булгаківського Шарікова.
Який починається з того, що Виконувач обов’язків Генерального прокурора 20.12.2021 зненацька встановив, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об’єднаних Націй. Це відкритя спонукало Виконувача обов’язків Генерального прокурора дізнатися і викласти на папері ще багато цікавого з історії ООН і незалежної України.
Але суть так званої підозри помістилася в останній абзац сторінки 21. Там виконувач Виконувач обов’язків Генерального прокурора без зайвих докорів сумління заявляє, що Петро Порошенко “впровадив раніше розроблений спільний злочинний план дій” У НЕВСТАНОВЛЕНИЙ ЧАС ТА МІСЦІ та ще й ДІЮЧИ У НЕВСТАНОВЛЕНИЙ НА ДАНИЙ ЧАС СПОСІБ.
Це все, що треба знати про “докази слідства”, яких просто не існує.
