Майже 5 років тому на цій площі почали розливати бензин по пляшках, тепер на площі діти і танки

Михайлівська площа. Гучний сміх та крики дітей, що зі всіх боків обліпили виставлену для показу техніку. Стомлені військові мовчки спостерігають як діти гнуть на техніці антени, як щось знову дзенькнуло і ледь не відвалилося, лише інколи солдати стурбовано зітхають.

Але це ж діти… Їм можна.

Я проводжу рукою бо металевому корпусу модернізованого Т-64, на якому виблискує палюче сонце. Згадую товаришів, що нещодавно відправилися на фронт. Точиться війна…

Згадую. Зовсім поруч з цим місцем, в ніч перед походом на Банкову, я, братчики, випадкові люди і певно ментівські тіхарі, що помітили підозрілу компанію, вели жваву розмову щодо необхідності вдатися до силових дій проти режиму. А там на сцені войовничі промови знову намагалися підмінити скаканням та вакарчуківським завиванням.

Тоді ми почали формувати імпровізовану самооборону: тягали цеглу з сусідніх дворів, знайшли трохи арматури, яку заховали за клумбами, а хтось озвучив думку, що непогано було б зварганити коктейлі молотова… І були бої, і було сум’яття, і були герої, і були загиблі, і були штурми міст, і оточення, і відступи, і нова армія, і військові паради і з’явився гонор, що в плавильних печах вилився у нову українську зброю та техніку.

Майже 5 років тому на цій площі почали розливати бензин по пляшках, тепер на площі діти і танки.

Війна і зброя – це у нашій крові і цим безтурботним дітям ще доведеться воювати. Але я вдячний Богу, що їм доведеться воювати під українським прапором.

Зі святом!


Загрузка...