Луганські бізнесмени погрожують представникам військово-цивільної адміністрації в Києві

Вже два тижні я є представником луганської державної військово-цивільної адміністрації в Києві.
Щодня зустрічаюся з луганськими бізнесменами, вислуховую їхні проблеми, стараюся донести інформації до голови адміністрації Георгія Туки, чимось допомогти..
За ці дні понад 200 людей були в мене в офісі…
Є позитивні напрацювання і пропозиції, які вже “піщли в роботу”.
Дуже прошу врахувати, що цей пост я пишу як звичайний мешканець Києва, а не радник Туки..
Три дні тому перед моїми воротами з самого ранку запаркувався автомобіль.
На воротах є два написи “Не паркувати”.
В будинку 4 квартири, в двох живуть бабусі віком за 80 років, тому частенько до нас приїздить “швидка допомога” (тому саме написи на воротах з”явилися).
Ну стала ця Таврія, то й стала…. 9-та ранку… Думаю, постоїть хвилин 10, тай поїде.
Приходжу о другій на обід, а Таврія стоїть.
Пробуємо штовхнути. Сигналізація кричить 10 хвилин. Нуль..
Захожду в готель, що поруч, в ресторан, що також поруч. Власника немає…
Кличу друзів, відштовхуємо машину від воріт, клеїмо наліпки “Я паркуюсь, как москаль”, на склі гуашшю пишу – “не парковать”.
Обідаю…
Виходжу на вулицю – Таврія стоїть під воротами. Наліпки зняті..
Викликаю поліцію і прошу дружину їх зустріти.
Іду працювати і офіс.
Через 15 хвилин дзвонить дружина.
З”явився власник, сказав, що він переселенець. йому ніхто не забороняв тут стояти і поїхав..
Про поліцію вона його попередила.
Учора в обід дзвонить дільничий..
Той покидьок написав заяву, що я розмалював його машину…
Насупного дня прихожу на обід – Лексус з номерами АН…
Стукнув по колесу – вибігає з кав”ярні дебелий чоловік і на всю вулицю кричить – “Уже и постоять нельзя?” Можна – кажу, але так, щоб заваджати іншим.. Сів у машину і поїхав..
Сьогодні іще одна історія.
Підхожу додому після роботи. Під воротами далі стаїть машина з номкрами АН..
От-от має приїхати дружина з дітьми.
Пинаю по колесу. Сигналізація кричить як дурна…
І далі нікого..
З тієї самої кав”ярні вибігає роздратоване ЧМО і до мене: ” Ты че? Давно гранату в хату не кидали?” Мне пох.й, что написано у тебя на заборе. Где хочу, там и стою, из-за вас, бэндэр, мы из Луганска сюда приехали!”
Почувши це, почали зупинятися подорожні…
– Я тебя еще найду..- крикнуло це опудало і швидко поїхало геть..
Подивіться будь-ласка фото, може хтось впізнає ці автомобілі і цього чоловіка. Буду вдячний.
Нам не лише проекти розвитку луганської області треба збирати, але й списки “невихованих” людей і прихованих сепарів варто готувати.

Андрій Боєчко