Кремль цілеспрямовано створює провокації в зоні АТО через провал на міжнародній арені

Здравствуй уліца родная, здравстуйте мої люмпенізіровані друзі… чи як нас там називає гігант мислі Боря Ложкін.

Дідусь сподівається, шо всі ви в строгом соответствії з набутими маргінальними привичками вже прийшли на свої робочі місця та натхненно паразитуєте на результатах труда нашої політичної еліти. Котора не покладаючи рук денно і нощно трудиться для страни, а ми, сволочі неблагодарні, етого нє ценім. В общем, пока наша переутомльонна від трудів праведних еліта тяжко працює, ми, як і положено маргіналам та люмпенам, заварюєм собі каву ілі чай та нагло вмощуємося коло комп’ютерів. І смотрім, шо в світі напроісходило за істєкші сутки.

Дідусь по традиції починає обзор із ростовського Донєцка, де продовжується бездарний фарс под названім «процесс над Надєждой Савченко». Труппа, состояща поголовно із сірих та убогих суддів, обвінітєлєй та лжесвідєтєлєй мала учора получить подкреплєніє в виді звезди провінціальной сцени Плотніцкого. Вчора всі його дуже ждали, особенно Надя та її адвокати. Їм давно не терпиться іспользувать Плотніцкого по прямому назначенію – подвергнуть інтелектуальним істязаніям, злорадно наблюдая, як Плотніцкий буде мекати і бекати. Но Плотніцкий учора в суд не явився, поскольку кремльовські куратори процесу не уверені в шо актор твердо зазубрив слова своєї ролі і нічого не наплутає.

Адвокати розстроїлися, но ненадовго. Наблюдатєльний Ілля Новіков обнаружив в углу залу тушку Дімона Маньшина – слєдака СКР, який безмозгло заварив усю оцю кашу, розхльобувати котору приходиться і Хуйлу лічно. Адвокати алчно сверкая глазами витащили того Дімона за шкірки на світло і апеліруя до суду строго спитали: «шо ето такоє?». В смислі, шо дєлає етот уродєц в залі суду? І чи не подказує воно лжесвідєтєлям як правильно брехать? Суд довго й тупо дивився на тушку Дімона, но рішив оставить його в залі на общих основаніях. Дід щитає, шо появлєнія мудака Маньшина в залі являється формою його наказанія руководством СКР: заварив кашу – розхльобуй. Но ето только начало злоключеній Дімона. Вся його паршива жизнь повернулася в хренову сторону, бо отвечать прийдеться по повній. І в судє болєє високой інстанції, де він отвечатиме в том числє за то, шо імел неосторожность общаться з мамою Наді – Марією Іванівною – непочтітєльно. Цього ми йому тоже не забудем і обізатєльно строго спитаєм.

Ідьом дальше. В зоні АТО наблюдається планомірне нагнєтаніє ескалації напряжонності, а проще говоря – сіпаратістські обізяни оп’ять начали стрілять в сторону позицій нашої Армії. Совершенно ясно, шо ето дєло рук Хуйла, которий із всього багатого арсеналу международного сотруднічества признає лише два средства: блеф і шантаж. Однако, блеф і шантаж являються одноразовими средствами, а многократне їх іспользуваніє всігда повертається проти шантажіста. До которого начинають відноситися з нєдоверієм і подозрітєльностью, шо би він не робив. Не случайно мірові лідєри держать Хуйлушу на расстоянії, с подозренієм воспринімая всьо, шо воно бовкне. І даже на груповом фото G20 Хуйла поставили скраєчку, а для надьожності поставили з обох боків конвой – двох решітєльних женщин азіатськой наружності. Шо косвенно подтверждає давню версію діда про существованіє мірового женського заговора проти Хуйла.

І з Анталії Хуйло вернувся ізображая дєрзкую решітєльность та обіщая хероїчеськи бомбить Сирію і дальше, с наростающей інтенсівностью. Так обично нашкодивша шавка інтенсівно виляє перед хазяїном хвостом, умоляя о снісхождєнії і шоб її більше не тикали мордою в надзюрену посреді коридору баюру. А Хуйло даже не надзюрив, а наложив великі смердячі купи і хоть він питається доказати, шо оті нечистоти вилізли не з нього, світ Хуйлу не вірить. А больно б’є по наглій рижій морді, принуждая Хуйла поскулювать та услужливо вилять хвостом.

Міф о неуступчивом і веліком Хуйлє окончатєльно діскредітіруван, кремльовський дурачок з готовностью прогибається под каждим двіженієм властной руки міровой закуліси. Ще коли Обама отвесіл Хуйлу звонкую оплєуху, заставивши Хуйла послушно прийнять в качестве посла США коварного містера Теффта, наблюдатєльні люди сообразили – Хуйло вполнє годєн для сороміцьких ігрищ і сам жаждєт, шоб ним грязно пользувалися. Но отдається воно лише тим, кого признає сильнішим. Єслі не признає, то сам веде себе хамськи та ізображая брутального мачо. Но єслі признає силу партньора, то отдається йому сладострасно, наслаждаясь болью і уніженіями.

Хунта, похоже вже просікла, шо єдінственна правильна манєра общенія з Хуйлом – хамство і посилання нахуй. Но іспользувать ці средства до пори до времені стіснялася. Не тому, шо хунта стіснітєльна, просто хунті було страшнувато. Вона у нас боязлива така, хунточка. Ілі хунтунчик. Однако, наблюдая, як мірова закуліса безнаказанно бавиться з Хуйлом, методично нанося болєзнєнні удари по нафті і газу, а Хуйло з наслаждєнієм подставляє под удари Запада то Южний, то Турецький поток, даже хунта нєсколько осмелєла. І начала проявляти в разговорі з Хуйлом нєкоторую твьордость. І як лише в голосі хунти прозвучали перші металічні нотки, так сразу і газ для України подешевшав, і передоговарюваться по електрічеству Москва готова, і даже дєньгі за долг уже сразу не требує.

Множество політологов та аналітіков тут же кинулися іскать скриті причини уступчивості Кремля, видвигая разнообразні прикольні версії, но дід щитає шо причина одна і вона на поверхні – Хуйло нікого не уважає, но сильних боїться. Тіпічний гопнік. Отсюда робим несложний вивод, шо разговарювать з Хуйлом нада з позиції сили. Чуть шо, сразу в крик: «На калєні, грязноє жівотноє!». А єслі ще ногой больно пнуть ілі пльоткой свиснуть, то глядіш і Хуйло стане покладіст та сміренєн. Но тільки вряд лі в хунти хватить смелості подставить Хуйлу чобіт для лизання. Єслі наша хунточка і сама настільки перепугана, шо боїться із вікна на вулицю глянуть. Де їй всюди ввижаються злобні юрби люмпенізірованого середнього класу.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас.

Свирид Опанасович


Загрузка...