Про “Історію України від діда Свирида”
Друзі, тут мене багато з вас із строгим прищуром питає – де обіцяна книга?
Відповідаю – вихід книги буде вже скоро. Коли точно – боюсь прогнозувати, щоб знову не обманути очікувань. Але сьогодні на Форумі видавців у Львові з’явилося відповідне оголошення і я підтверджую – так, це правда.
Про причини затримки багато казати не буду, скоріше за все це моя недосвідченість. Раніше я ніколи нічого не писав. Тобто, не друкував і мав лише приблизне уявлення, що то за штука така – написати і видати книгу. Крім того, на написання йшов виключно вільний від роботи час, писалася книга ночами, або у вихідні. Дідові ж работать нада, і треніровки ніхто не відміняв. Сім’я ставилася до дідової писанини хоть і з юмором, но в цілому проявила поніманіє. Муза всячеськи вдохновляла, спасибі їй, в общем, якби не нада було на роботу ходить, то діло з книгою йшло би швидше.
Ну і звичайно, проснувшийся нєкстаті перфекціонізм… Хочеться ж написать якнайкраще… Кажеться, Ван Гог казав, що закінчити картину неможливо. Можливо лише припинити її малювати.
Стежити за датою виходу, а також зробити попереднє замовлення, можна буде на спеціально під це діло відкритій сторінці в фейсбуці. Сторінку ту відкриває і буде модерувати видавництво, я про це окремо повідомлю, отже всі технічні та фінансові питання до нього.
Для мене особисто ця книга не є комерційним проектом, я взявся її писати, бо люди просили. Але казати, що прохання небайдужих читачів було для мене єдиним мотивом для роботи, не можу. Насправді, я сам несподівано отримав велику втіху від писання, ще й насміявся :))) тому дякую всім, хто спонукав діда не лінуватися і писати. Взагалі, книга, як мені здається… але не буду давати їй оцінки, бо це не автора справа. Однак, написана вона з великою любов’ю і до читачів, і до історичних персонажів. Хоть вони й пройдисвіти. Персонажі, звісно, а не читачі
Планую писати й видавати і другий та всі наступні томи, аж до сучасності, отже у останній четвертий (чи п’ятий) том мають увійти і дєянія хунти. Так шо предупреждаю хунту зразу – старайтеся, бісові діти. Бо так вас у Історії опишу, шо мало не покажеться. Ви мене знаєте.
