Щойно в Краматорську в рамках Днів Європи в Краматорську відбулася зустріч керівника проектів представництва ЄС в Україні Беренда де Гроота з керівництвом Донецької області та зі мною, як представником центральної влади, Міністерства інформаційної політики.
Звичайно, не обійшлося без розмов про допомогу у найважливішому, без чого не може працювати Донецька ОДА – комп’ютерів іншої оргтехніки тощо. Але все ж таки розмова йшла про концепцію перемін, які хотіли би зробити місцева влада, а ООН і ЄС, побачивши в цих перемінах здоровий глузд, могли би сприяти їм, в тому числі і матеріально.
Я говорив про те, що для українців мало чути від Президента чи Прем’єр-міністра про те, що Європейський Союз надав Україні кредити чи допомогу. Для рядових громадян важливо бачити зацікавленість ЄС у всьому, що відбувається в нашій країні, щоб кожен громадянин міг сказати: «Я знаю, що ЄС цікавиться моїм життям, життям мого міста, мого регіону».
Дуже важливо, щоб ті місцеві влади і самі представники ЄС більше працювали із ЗМІ, адже тільки через ЗМІ можна донести інформацію до кожного громадянина.
Також я говорив про те, що на Донеччині значний кадровий голод, адже частина чиновників залишилася працювати на окупантів, частина найбільш досвідчених і затребуваних переїхала в інші регіони України, і лише 20% співробітників (за визнанням самої ж ОДА), залишилися працювати. При чому не всі з них відповідають вимогам нового часу і нових умов роботи.
Я говорив про те, що в органи державної влади на Донеччині повинні прийти нові кадри з усієї України. А для того, щоб забезпечити загальнонаціональний конкурс і надати належні умови життя, місцеві адміністрації не мають ресурсів і тут міг би допомогти ЄС.
Справді, коли йдеться про силовиків, міліціонерів, прокурорів чи податківців, то їх просто відправляють на ротації на Донбас, а щодо працівників управлінь та департаментів, цього як вирозумієте, не зробиш. Не буде ж КМДА чи ЛОДА посилати своїх кращих фахівців у відрядження , бо перебудовувати економіку чи наводити лад у комунальному господарстві – це задача довготривала і за одну навіть трьохмісячну ротацію, її не вирішиш.
Самі ж представники ОДА говорили ще й про необхідність підтримки малого та середнього бізнесу в регіоні, який тут традиційно розвинутий дуже слабо. Хоча, як на мене, саме місцева влада має зробити все, щоб малий і середній бізнес з усієї України прийшов у прифронтові регіони. Так, ризики високі. Саме тому і треба створити такі умови, щоб навіть ці високі ризики були виправданими…
Коротше кажучи, зустріч, яка могла б стати просто формальним потисканням рук і обміном подарунками – вдалася, бо ми справді говорили про важливі речі: про життя Донеччини, яке можна покращити і змінити лише спільними зусиллями громадян, місцевої та центральної влади, ЄС та ООН. Хай би так і було!
