Добровольці невигідні державі: ці люди не ідуть на компроміси

“Бо ми з тобою Добровольці, цієї Божої чоти…”
Я все частіше чую та читаю думки Добровольців про те, що про них забувають. Ні, не волонтери, та, звісно ж, не рідні. Держава.
Для багатьох з нас – це не новина, але зараз ці справедливі звинувачення набувають нового змісту. Держава забула про героїчні звитяги Добровольців, відвівши їх на 2-3 лінії оборони, під виглядом ротації, часто замінивши їх на необстріляних військовослужбовців, але подавши це так, що на зміну “аматорам” прийшли професіонали. Але, на жаль, на прикладі Широкиного ми бачили, до чого призводить бажання влади усунути Добровольців з шахівниці війни. В перші ж дні загинуло близько десяти морських піхотинців, (враховуючи також Лебединське), що замінили Азов та Донбас у найгарячішій точці Сектору “М”.
Все просто – Добровольці не хочуть і не будуть домовлятися з ворогом, з яким вони зіткнулися у перші, та водночас найтяжчі місяці війни. Вони не хочуть “заморозки” конфлікту, не хочуть політико-дипломатичного шляху, запропонованого Президентом, адже політика та дипломатія не повернуть Добровольцям тисячі їхніх Побратимів, що відправились у Небесне військо. Тому, їх відвели, сховали як найдалі в не облаштовані казарми, не давши жодних перспектив та часових рамок. Саме тому їх переслідують та саджають у мирних містах.
Але я точно знаю, що війна закінчиться Нашою Перемогою, і всі ми будемо радісно зустрічати колони непереможних Добровольців. Воїнів, які повернули жінкам віру в те, що в Україні є Чоловіки і за їхні серця варто боротися! Чоловіки, які довели собі, що здатні перемагати навіть тоді, коли кабінетно-паркетний планктон у погонах тремтить від страху.

Давайте голосно подякуємо Хлопцям-Добровольцям. Якщо у Десантників девіз: “Ніхто крім нас!”, то у Добровольців має бути: “Ми вже тут!”, як символ незламності, рішучості і першості.

Слава Вам, Добровольці!

І Слава Україні!

Назар Приходько