Державної монополії на насилля ніколи і не існувало

В Сумах вбито екс-депутата міськради Анатолія Жука, що свого часу покинув посаду чиновника та пішов на фронт.

На тлі вбивства Сармата, нападу на Гандзюк, сьогоднішнього підриву депутата Кам’янської міськради – це виглядає бентежно. Це легалізує терор та насилля як метод вирішення справ. Це логічно витікає з відсутності кабінетів де можна було б “порішати” (читай – невдала реформа “будь-яка гілка чи структурний підрозділ влади”).

Багато сказано за втрату державної монополії на насилля, але на мою думку її ніколи і не існувало. Точніше її ніхто не випробовував, а вона виявилася такою крихкою та непереконливою.

Вжух, і немає ніякої монополії на насилля.

А далі? Спроба закрутити гайки? Подальша дестабілізація?

А якщо ні се ні те, то лишається лише війна угрупувань, в погонах чи без, з Україною в серці чи з московським акцентом, головне, що кожен сам за себе.