крім героїзму, мужності й патріотизму – з одного боку, та ницості, алкоголізму та підступності – з іншого боку, армія – це ще і вражаюча своєю глибиною та дріб’язковістю санта-барбара. Не веселий сітком, а брудний і жалюгідний серіальчик на кшталт російського ширпотребу, зкалькованого з творінь Голівуду.
От нещодавно писав про одного вій-ця – виключно в позитивному ключі. Він тут ділився зі мною спогадами про Ілловайськ, скандали в сім’ї та складні стосунки з офіцерами. Чудово ладили.
Аж ось сьогодні заявляє – виселяйтесь з приміщення нашої роти. Без пояснення причин чи суб’єкта розпорядження. Ну ок. Збираєш речі, обдумуєш місце наступної стоянки – аж тут солдат влаштовує мало не істерику, озвуючи якийсь маразм типу “ви сміття не виносите, я тут не лох це робити”. Ну ок знову, клемануло мужика, буває, не буду скандалити.
Іду довести до ротного інфу про переселення, а той видає: “он уже неделю мне жаловался на тебя и стукачил замполиту”. Ну охреніть.
Не вдаватимусь в подробиці, але чувак уже давно розпускав про мене і сапера тупорилі брехливі плітки. У нас за спинами. І це в АРМІЇ, від якої чекаєш … ну не знаю, блять, відвертості й чоловічності?
А тут здавалось би дорослі мужики влаштовують якісь тіньові й жалюгідні інтриги. Нудно їм блять, напевно. Спроба прояснити ситуацію нічого не дала, ну то й хрін з ним. Пора простіше відноситись до подібних ситуацій – стикатимусь із подібним повсюдно і довго, напевно.
