Завтра профільний комітет Ради зробить ще одну спробу розглянути законопроект про державну службу.
Останнім часом ця реформа потрапила в пріоритети уваги громадськості. Перш за все, не треба завищувати очікування: один цей закон не вирішить всі проблеми державного управління. Він лише врегулює питання зарахування на держслужбу, просування по службі та оплати праці, ну ще кілька не настільки резонансних деталей. Цей закон НЕ вирішить питання ефективності органів влади, всієї адмінреформи чи боротьби з корупцією. Для цього найкраще створити парламентсько-урядову комісію для функціональної оцінки кожного міністерства чи ЦОВ і реально різати надлишкові функції і штат. Проект про таку комісію до речі ми внесли.
Але закон про держслужбу все одно приймати треба. І якщо є бажання, треба працювати ефективно, а не для показухи. Анонсування плану розглянути півтори тисячі поправок за день – не зовсім реально. Робочою є схема, за якою ми прийняли нещодавно подібний за обсягом закон промісцеві вибори, як би до нього зараз не ставилися. Відібрали з кожної фракції фахівців з цього питання, попросили віце-спікера модерувати робочі дискусії, визначили ключові вимоги кожної фракції, знайшли компроміси. Виявили, які поправки треба підтримати і на що є реальні голоси депутатів. Решту поправок попросили зняти, тим більше в дискусії брали участь автори переважної більшості поправок.
Більшість поправок до законопроекту про держслужбу є редакційними або декларативними. І тому якщо хочемо провести реформу- працюємо спочатку “по понятіям” , а потім по процедурі. Без відвертої розмови джентельменів та леді – іти по процедурі буде шляхом в тупік.
