За нинішньої системи вибори приречені на фарс

Ви стільки разів повторювали – “за зміну системи, а не за зміну рил біля корита!” А сьогодні натхненно тасуєте рила в старій системі, по правилам системи, під контролем творців системи, і чомусь не бачите жодного підвоху. Ну хіба не парадокс, а?..

Якщо займаєшся політичним активізмом так інтенсивно і довго, що він стає твоєю основною діяльністю, рано чи пізно встигаєш обійти всі закутки суспільного механізму, і побачити, як він працює – від керівних важелів до силового блоку. За своє життя я був тітушкою, тобто забезпечував силову підтримку під час перерахунку голосів, аби тітушки конкурента не відбили і не вкрали коробку з оригіналами протоколів. Я був копірайтером, який писав програмні тексти політичним партіям. Був членом виборчої комісії. Був парламентським журналістом, тобто бачив впритул, як ті, хто проліз у парламент, приймають рішення. Я був лобістом, ходив по кабінетам із суспільними проблемами. Я вступав із системою у прямий конфлікт, потрапляв під її каральну дію. Я маю знайомства, інсайди, зв’язки, явки, ставки та інше. І за своє строкате життя я зробив висновок – я ніколи не принижуся до того, аби взяти участь у шахрайстві, яке ви звете “виборами”. Принаймні, поки діє нинішня система.

Ви що, дійсно вважаєте, що ота заповітна галочка, яку ви поставите у бюлетень, дорівнює 1-му громадянському голосу?.. Та чорта з три. Вашого голосу там – 0 цілих, 00000000 тисячних. І голосу бабусі-комуністки, якого ви так боїтеся, там рівно стільки ж. Справжній голос – у керівників комісій, у тітушок, у політтехнологів, у спонсорів, які оплатили виборчі кампанії, і які потім пасуть стада депутатів. Голос у друзів і партнерів, які завтра будуть пити коньяк на закритих вечірках з нагоди перемоги на виборах. Вас на ці вечірки не пустять. Ваш голос, пройшовши по всьому ланцюжку, так мізерно, так зникаюче мало важить для прийняття кінцевих рішень, що не ясно, нащо ви взагалі ним переймалися. Йти на вибори за нинішньої системи – це наче збирати з підлоги копійки, і сподіватися так розбагатіти.

Коли ви уважно читаєте програми кандидатів, на основі прочитаного робите якісь висновки, та ще й пишаєтеся, – от, мовляв, який я свідомий громадянин, як відповідально я ставлюся до свого вибору – ви смішні, ну правда ж, смішні. Швидше за все, ваш кандидат сам не читав тієї програми.

Зате за роки активізму я твердо з’ясував, що у якості громадянина ти набираєш справжньої ваги тоді, коли виходиш на вулицю, об’єднуєшся з іншими громадянами, і власною рукою берешся за проблему. От тоді тебе чують і з тобою рахуються. Тоді ти впливаєш. Тоді ти бачиш, як суспільні шестерні прокручуються. Важко, зі скрипом, з підводним камінням – але крутяться і навіть роблять роботу, а не ганяють вітер. Власне, країна, яка пережила дві революції та безліч локальних Майданів, мусила б це усвідомити, але бачу, поки ні.

Сьогодні, як і в попередні рази, я з козлами не граю. Маю інший шлях, і ним йду. Хоча знаю, що коли в результаті цих виборів вас знову обдурять, як обдурили на всіх попередніх, ви не будете звинувачувати у цьому себе, чи навіть тих падлюк, які влаштували цей цирк. Ви будете звинувачувати мене, бо я на ці вибори не ходив.