Квиток у вищу лігу націй коштує дорого. Тому він дістався порівняно невеликій кількості країн. Для того потрібно дуже сильно захотіти.
І відстояти свою країну від імперії. Як США. І озброїтися до зубів, щоб і на думку нікому не спало. Як Швейцарія.
І зібрати свою країну докупи з уламків. Як Італія. І люструвати всіх прихильників старого режиму. Як Чеська республіка.
І провести очищення. Повне очищення і каяття. Як Німеччина. І встановити чесні суди. Як Велика Британія. І посадити трьох друзів. Як Сингапур.
І начхати на те, що ніхто не вірить, що ти зможеш. Як Чилі. І встановити максимальну економічну свободу. Як Австралія та Канада.
І торгуватися за кожну позицію при захисті свого виробника. Як Польща. І важко працювати, аби перетворити камінь і болото на сади. Як Ізраїль.
І показати світові фантастично привабливу культуру. Як Франція. І розумно використовувати ресурси, які дав Бог. Як Норвегія.
І просувати свій експорт куди завгодно, щодня. Як Туреччина. І зібрати всі інновації світу, а решту придумати. Як Японія.
І чітко знати свої пріоритети. Як Ірландія. І витиснути все можливе і неможливе із сучасних технологій. Як Естонія.
І черпати сили у власній історії. Як Австрія.
І надихатися мрією про майбутнє. Як Фінляндія. І нікого не боятися. Як Ісландія. І працювати, працювати, працювати. Як Південна Корея.
Складно? Важко? Тому вони там, а ми тут. Поки що тут.
