Після прийняття Верховною Радою України законів про декомунізацію мене запитували, яким чином здійснювати перейменування Дніпропетровська і Кіровограда.
Відповідь на це запитання міститься у Конституціі України.
Зокрема, відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Основного Закону України питання перейменування населених пунктів віднесено до повноважень Верховної Ради України.
З урахуванням положень статті 91 Конституції України це означає, що такий акт (постанова) парламенту України приймається більшістю голосів народних депутатів Украіни від конституційного складу Верховної Ради України; тобто, не менше, ніж 226 голосів є достатньою.
Подібний акт парламенту не може бути ветований Президентом України, оскільки не є законом, і набирає чинності з дня прийняття, якщо пізніший час вступу в дію не буде передбачений самою постановою.
Натомість, Дніпропетровська і Кіровоградська області зазначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць субнаціонального рівня в частині другій статті 133 Основного Закону України. Оскільки вказана норма міститься в розділі ІХ Конституціі України, то для цього необхідно приймати закон про внесення змін до Конституціі України в порядку, передбачному статтями 154, 155, 159 Основного Закону України.
Тобто, по-перше, ініціювання законопроекту Президентом України або не менш як 150 народними депутатами України.
По-друге, перевірка (здійснення превентивного контролю) Конституційним Судом України законопроекту на предмет відповідності процедурним положенням статей 157 і 158 Конституціі України.
По-третє, попереднє схвалення законопроекту постановою Верховної Ради України не менш як 226 голосами нароних депутатів України. По-четверте, прийняття на наступній черговій сесіі Верховної Ради України як закону більшістю не менш, як 300 голосами народних депутатів України.
Відносно такого закону Президент України не має права вето (пункт 30 частини першої статті 106 Конституції України).
Нарешті, по-п’яте, (конституційний) закон набирає чинності в звичайному порядку, тобто, через 10 днів з моменту офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня опублікування (частина п’ята статті 94 Конституції України).
