Як Андрей Шептицький закликав до порозуміння бізнес і найманий капітал

Win-Lose, коли я виграв, а ти програв, – це нульова сума. Це формула вищості, перемоги одного, але програшу іншого. 

Win-Win – це позитивна сума, формула, коли виграють усі, коли немає переможців та переможених, а є співпраця. Інші назви цих же формул: «або-або» та «і-і». Українці у міжвоєнний період жили за формулою Win-Lose – те, що було добре для поляків, було погано для українців і навпаки. Ми, ті, що «родом з октября», знаємо цю формулу за соціалістичною теорією. Тут ніхто не загортав її у гарні обгортки. Навпаки – все було чітко, і буржуазія мала бути знищена, і начебто тільки тоді може настати порядок. Минуло багато часу поки Європа почала усвідомлювати, що щось тут не так. Європа вийшла на логіку позитивної суми. Але цієї співпраці не буває без довіри. Як тільки втрачається довіра, починаємо діяти всупереч одне одному. Тільки довіра дозволяє діяти разом.

Ці феномени, названі сучасними поняттями «нульова сума» чи «позитивна сума», насправді старі так само, як старий наш світ. Всі ми дуже добре знаємо гасло: «Не роби іншому того, що ти би не хотів, щоб зробили тобі». Я знаю це гасло з християнської традиції, але насправді воно близьке для всього людства.

Індуїзм: «Нехай чоловік не завдає іншому того, що неприємно йому самому».

Конфуціанство: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі».

Іудейська традиція, а саме золоте правило Гілеля: «Не роби сусідові того, що ненависно тобі. У цьому вся Тора, а решта – пояснення».

Євангеліє від Матея: «То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм, і ви з ними, бо в цьому Закон і Пророк».

Іслам наводить вислів Магомета як вищий принцип віри: «Робіть всім людям те, що ви би хотіли, щоб вам робили люди, і не робіть іншим того, чого ви б не хотіли собі».

Тобто ця формула існує у двох вимірах: негативному і позитивному. Відповідно вона закликає або не робити того, що не хочете собі, або робити те, що хочете собі.

Достатньо зануритись у послання Митрополита Андрея і можна побачити, що формулами про довіру та формулами про позитивну суму вони просто всіяні. Це є наша греко-католицька традиція. Я говоритиму здебільшого про економічну сферу, але Шептицький міркував передусім богословськими категоріями:

«Спільна молитва, браття мої, має більшу силу, аніж молитва кожного зокрема. Чому? Бо є слова самого Ісуса: «Де двоє, або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». А ще більше він є поміж тими, що спільними силами працюють для добра ближнього».

Ці висновки дуже важливі, тому що від узгодженої дії для добра ближнього утворюється додана вартість. А за Шептицьким, за його богословським розумінням, джерелом цієї доданої вартості є Ісус Христос. Тобто, якщо ви дієте злагоджено заради добра, ви маєте додану вартість. Якщо ви конфліктуєте, ви не тільки не маєте доданої вартості, ви ще й маєте чорну діру, в яку зникає ваша енергія. Ви нічого не здобуваєте, а навпаки втрачаєте з того, що ви маєте.

Наприкінці ХІХ ст існували два річища думки. Перше – соціалістична теорія та комуністична теорія, яка пропонувала нульову суму та знищення буржуазії. З папи Лева ХІІІ і його енцикліки Rerum Novarum починається так звана соціальна доктрина церкви, у якій формули радикально інші. Друге річище – це фактично позитивна сума.

«Капітал не обійдеться без праці (тут капітал – це інше слово до буржуазії, а праця – до робітників, – ММ), а праці потрібен капітал. Зі згоди і єдности, як у кожній справі так і тут, випливає порядок та краса; незгода і боротьба приносять загальне замішання, безлад і занепад», написав у своєму посланні «О квестії соціальній» на основі енцикліки Андрей Шептицький

Ще:

«Церква усмиряє та усуває братовбивчу боротьбу суспільних верств, вона проголошує доктрини, яким під силу ті крайнощі вирівняти і віддати кожному те, що йому належиться, кожне його право пошанувати. Це підстава всякого ладу, до якого веде наука церкви».

Але якщо сказати цю формулу секулярною мовою, ви будете мати формулу Win-Win – формулу позитивної суми.

Шептицький опонує не лише соціалістам. Він опонує і дикому капіталізмові, де також діяла нульова сума. Адже там на початку діяла логіка одномоментної вигоди: обдурити робітника, зменшуючи чи взагалі відбираючи його платню, зловживати своєю владою над ним, експлуатуючи його, підсунути покупцеві зіпсований товар чи надурити його в ціні. Це все ознаки первинного накопичення капіталу. Зубожілі можуть стати здобиччю багатих, а праця буде потоптана через капітал, як казав Шептицький. За цим усім стоїть економічна короткозорість, одномоментна вигода, а не думка про майбутнє. Відповідно до цього, протилежна логіка, це логіка позитивної суми з доданою вартістю, і тут йдеться про формування свого бізнес-партнера чи споживача. Йдеться про довготривалі стосунки, які неможливі без довіри. На цю довіру ви працюєте, витрачаєте певний процент свого капіталу. Оскільки кривда покупця може знищити довіру, мимоволі ситуація працює на те, аби люди співпрацювали, а не кривдили одне одного. Часом в Шептицького вживається слово любов. Воно не завжди в секулярному контексті сприймається позитивно, бо виглядає дуже ідеалістично. Але насправді Шептицький його розшифровував дуже просто: любов полягає у тому, щоб бажати усім іншим добра і наскільки це можливо причинятися до того. «Хто справді любить, той дбає про інших. Їхнє добро лежить йому на серці».

Якщо читати Шептицького, можна ввести ще одне поняття. Це поняття, яке існує в сучасних секулярних теоріях, affirmative action – надання комусь переважних прав. Звичайно, в християнській церкві це було давно і називається «вибір на користь убогих». У Шептицького це звучить так:

«Кожній суспільній верстві: багатшим та убогим, належиться від нас поміч та підпора для осягнення справедливих жадань. Убогим же ж, з огляду на важче їхнє становище та на більше їхню потребу, належить від нас особливіша опіка і поміч. Чим меншим є майно убогих, тим більше воно має бути свято і шановано».

Але Шептицький не ідеалізує бідних, на відміну від соціалістів. Це соціалісти казали, що бідні – пани цього світу. Шептицький каже, що в ім’я Христової любові ми пригадуємо багатшим їхні обов’язки і в ім’я тієї любові захищаємо права убогих. Разом з тим з тієї ж любові не закриваємо перед убогими їхні обов’язки і шануємо права багатших. З точки зору соціалізму, це – єресь.

Шептицький остерігає бідних перед лихими наслідками їхніх пристрастей. «В міру зростання потреб та бажань вбогих верств мусимо чимраз сильніше остерігати їх перед заздрістю і пожаданням чужого добра і перед ненавистю, яка завжди є підривом всякої релігійності і всякої моральності». Усе це лягає на логіку позитивної суми.

Дуже важливо для того, аби зросла довіра, щоб стосунки були між рівноправними людьми, які усвідомлюють свою власну гідність. З рабом у вільної людини не може бути таких стосунків, тому що вони не усвідомлюють однаково свою гідність. Тому цікаво спостерігати, як Шептицький міркує, коли йдеться про милостиню. З одного боку, він підтверджує значення милостині і навіть формулює таку тезу, що в годину смерті з цілого майна залишиться лише те, що віддали убогому. Напевно, усім відома фраза, що на той світ людина не забере нічого з собою. Але виявляється, можна інвестувати в майбутнє те, що віддасте убогому. Такою є логіка Шептицького. Тут логіка супротивна логіці нульової суми, бо там ваше те, що ви відберете в іншого. Для Шептицького цього мало і він формулює елемент, який можна назвати закликом подолати патерналізм. «Покажіть убогому, якби він міг сам свою долю поправити». Це надзвичайно важливий елемент. Це нагадує відомий приклад, чи дати людині склянку води, чи показати шлях до озера. Звісно, в належний момент потрібна склянка води, але також потрібно показати шлях до озера. Це Шептицький відкриває перед молоддю і каже, що молодь мусить більше розраховувати на себе, і якщо вона не буде втягнена в ті патерналістські інстинкти, то буде відчувати свою гідність і буде відповідним партнером для усіх.

На основі цього вчення Митрополит Андрей розгортає в Галичині велику і потужну економічну акцію. Крім засвоєння звичних моральних засад, йде ще засвоєння принципу позитивної суми. Як говорив дослідник Шептицького Зеновій Свереда, Митрополит ніби нівелював класовий конфлікт, закликаючи до порозуміння бізнес і найманий капітал. Але де тут додана вартість? Цікаво, що Шептицький, який говорив про те, що, якщо будемо триматися разом, то у кожному ділі будемо сильніші, започаткував великий процес самоорганізації, яка вилилась у кооперативний рух. Завдяки діяльності Шептицького Галичина стає своєрідною кооперативною республікою і вишколює кадри. За підрахунком Свереди, 90% усіх керівників українського відродження в Галичині – це випускники інституцій, які підтримував Андрей Шептицький і УГКЦ. Якщо нам потрібно запам’ятати настанову Шептицького, маємо відчути, що для нього цінності, на яких виростає культура, є основою регулятивності. Якщо ви хочете виправити ситуації в країні, дивіться на цінності, на її культурні основи і таким чином можете допомогти народові зайняти в історії передове почесне становище.

Чи була якась сфера, де Шептицький виступав проти формули Win-Win? Була. Це сфера добра і зла. Між ними не має бути взаємокорисної співпраці. Така співпраця обертається злом і зневаженням добра. Це все випливає з євангельського табу: «Не можете Богу служити і мамону». Тут логіку позитивної суми не можна застосовувати. Це дуже добре звучить сьогодні, коли говоримо про такі феномени як постправда або ж альтернативні факти, коли змішуються правда і брехня. «Чи не є ж це якесь дивне божевілля, не розрізняти поняття правди і неправди, добра і зла, світла і темряви, культу Бога і культу демона, закону Божого і закону бандитів», – каже Шептицький. Цю тезу дуже легко сформулювати і ми всі, напевно, з нею погодимось. Проблема є в іншому: як відповісти на одвічне питання, що таке істина, добро, а що таке зло. Тут і є вся проблема. Так само ми не годні відповісти на питання, що таке зло. Тисячоліттями ми називаємо злом те, що не є злом, і навпаки: називаємо добром часом те, що є злом. У Шептицького є фраза:

«Пам’ятайте, що ніколи нічого корисного для свого народу не досягнете через супротив Божому законові поведінки»

Фактично це корпус і полярна зірка, на яку ми повинні орієнтуватись. Звісно, ми будемо плутатись та робити помилки, але маємо робити це зусилля.

Джерело


Загрузка...