Коли нещодавно московити обстрілювали передмістя Маріуполя, серед інших була тяжко поранена десятирічна дівчинка.
Хороша дитинка, розумненька.
На гелікоптері її переправили до Київа, до центральної дитячої лікарні.
Вона не може сісти й оглянути себе, лежить на спині. Ось вже кілька днів ніхто не наважується їй сказати, що в неї вже нема ніжки, довелося ампутувати, й що мами вже теж нема (загинула в тому ж обстрілі).
Дівчинка каже: тьотя Оксано, я вже відчуваю ніжку, рухаю пальчиками. Їй здається, що вони все ще є.
Ви ще боїтеся призову? Ще доцільно підтримувати дипломатичні стосунки з московією? Будь-які стосунки?
Скільки їх треба вбити за кожний пальчик цієї дівчинки?
