Українці почали шукати вітчизняні аналоги іноземним товарам

Начав дід з деяких пір купувати, по возможності, українське.

С целью підтримати, так сказать, вітчизняного проізводітєля своєю трудовою копійкою.

Оказалося, що це таки інтересна ігра – шукати українські аналоги іноземним товарам.

І ви знаєте – таки є. Не те, щоб дуже багато, але є. Треба, правда, перерити спершу тонни китайського, але знайти можна і наш хороший товар. Мова зараз не про широко відомі українські бренди, а про продукцію малого й середнього бізнесу, про яку рекламу в телевізорі не крутять. Бо в малого бізнесу нема на ту рекламу грошей.

Недавно я розказував, як спеціально їздив у Чернігів, щоб купити українську гімнастичну перекладину. Зроблену аматором цього виду спорту, який зараз воює в АТО. Так я отій перекладині досі нарадуватися не можу – надьожна і красіва.

Потом купив гімнастичні накладки у іншого, українського ж проізводітєля. По ній в мене вопроси всьо ж таки є, хотя якість їхня дуже непогана. Во всяком случаї зроблені ті накладки з натуральної шкіри вищої проби. І саме інтересне – шиє їх обичний хлопець-турнікмен, який поставив собі за мету заполнить зіяющу пустоту цього виду товару на вітчизняному ринку. Заповнив. Розкрутився, висилає ті накладки по всій Україні. Молодець хлопчина.

Так до чого це я кажу… Правітєльство котрий год заставляє Європу купити в України якісь самальоти увеліченной конструкції, но Європа оті самальоти чогось купувати не хоче. А от продукцію нашого малого бізнесу ніхто в Європу проштовхувать не собирається.

Інтєресно, шо і представітєлі галасливої плеяди малих і середніх бізнесменів України йти в Європу із своїм товаром чогось стісняються. От як влаштувати Майдан в центрі Києва з грохотом на весь світ, то не стіснялися. А виводити свою продукцію на європейські ринки соромляться. І це при тому, що більше року ЄС свої ринки відкрив на умовах односторонніх преференцій для українських товарів. Відкрив і жде. Но не йдуть з України товари чогось. Странні люди, оті українці – думають єврочиновники. Бо вони, наївні, не понімають, шо лаяти власть приємніше і цікавіше, чим засукати рукава і виготовити продукт європейського образца. Який потім продати в ЄС за хороші гроші.

Мій пост не до тих, хто любить возлєжа на пролежаному дивані рассуждать, шо жізнь хренова. А до тих, які щось роблять, виробляють, крутяться і знають, що рано чи пізно жде їх великий успіх.

Свирид Опанасович