У римському світі, як і нині, актор нерідко досягав багатства, проте, фах актора позбавляв людину громадянської гідності.
Свідчення актора не приймалися судом. Того, хто завдавав шкоди актору, не карали. З дочкою актора не міг взяти шлюб римській громадянин.
У нас актори – є прикладами наслідування й ледь не моральними авторитетами. Це ще один наслідок торжества неоманіхейства.
У Римі різновидом акторського ремесла був фах гладіатора, тому на гладіатора розповсюджувалося загальне ставлення до акторів.
У нас акторами є також і політики. Не лише їхні свідчення приймає суд, але вони навіть обирають суддів. І ми ще дивуємося якості судочинства!
Коли суспільство нашими зусиллями повернеться на шлях істини, політиків та інших акторів знову не пускатимуть за стіл де обідають солдати. Їх взагалі не пускатимуть за межі театру чи лупанарію.
Аве Марія! Христос акбар!
