Українська влада ігнорує учасниць АТО

Їх посилають у резерв або на кухню – як у ЗСУ, так і в деяких добробатах.

Їм нереально знайти на себе ані форми, ані взуття – берців 37-го розміру просто не передбачено. Про них нерідко забувають, співаючи оди та нагороджуючи героїв-чоловіків.
Будучи снайперками або ж кулеметницями, вони нерідко оформлені як кухарки чи, в кращому разі, санітарки.

Вони стріляють, водять БТРи, ходять у розвідку, гоять рани, обіймають, розраджують. Вони нерідко стають командирами – такими, за якими йдуть.

Вони давно стали легендами на лінії фронту. Проте широка громадськість бачить їх рідко.
Їм байдуже, що вони “в тіні”, їм головне – відстояти право воювати на своїй землі.

Ті жінки, які ідуть на фронт, дуже вмотивовані. Вони чітко усвідомлюють, куди вони йдуть, для чого, серйозно і відповідально “заточені” робити свою справу – від медичної частини до безпосередньо штурму, роботи в артилерійських підрозділах тощо.
Які вони, сучасні воїтельки?

Кампанія проти дискримінації

 

Загрузка...