Сирійська партія: останні судоми режиму

Останнім часом конфлікт в Сирії обговорюють експерти всіх мастей, деякі, тільки зараз почали хаотично вивчати сутність конфлікту, щоб оперативно опублікувати “сенсацію” і зірвати сотні лайків.

Звісно, що точкою дестабілізації стало приєднання до конфлікту Росії шляхом бомбардування позицій ісламістів ВКС РФ. Спробуємо окреслити сучасний стан справ і перспективи Росії в цьому конфлікті.

За офіційними даними МО РФ, за три тижні військово-космичні сили Кремля, здійснивши 878 бойових вильотів і 26 пусків крилатих ракет, знищили:

97 командних пунктів управління;
58 складів боєприпасів;
120 польових таборів підготовки терористів;
157 укріпрайонів і опорних пунктів;
центр спецпідготовки бойовиків;
центр підготовки терористів-смертників;
52 танка;
48 БМП;
37 БТР;
6 РСЗО;
20 знарядь;
4 мобільних мінометних батареї;
59 автомашин;
а також безліч заводів і майстерень.

Не будемо обговорювати ці цифри, бо в ході обговорення російська пропаганда як зажди зазнає невдач. Зазначу, лише, що за таких умов опозиція на пару з ІДІЛ втратить всіх людей за три тижні при умові гарної погоди. Проте, якщо сухо підходити до успіхів Кремля в Сирії, то характерним прикладом результатів буде наступ урядових військ, який зазнав цілковитої невдачі.

Сирійська армія, КСІР, а також Хізболла за підтримки російської авіації, несучи серйозні втрати спромоглися захопити, декілька селищ в різних провінціях і отримати, безліч контрударів з боку опозиції і самого ІДІЛ. Суттєвих успіхів досягнути не вийшло. Натомість опозиція, завдяки вдалій обороні, знищила десятки одиниць бронетехніки всіх видів (включаючи танки), а також внаслідок контрнаступу відбила нові позиції у армії Асада. Найбільших успіхів досягла ІДІЛ проти якої так активно боролася авіація РФ.

Оперативні групи Ісламської держави вміло рухаючись тилами сирійської армії змогли перерізати основну артерію, яка давала змогу підтримувати майже оточене з’єднання урядових військ.

Отже, можна зробити висновок, що сирійська армія потрапила в котел навколо Алеппо. Також значна частина сил перебуває в оточенні на авіабазі Квейріс. Сирійська армія розпочала наступ з метою прорвати осаду, але нарвалася на активний опір бойовиків ІД і отримала контрнаступ, який привів до оточення військ, біля Алеппо. Зараз основні бойові дії розгортаються навколо стратегічної траси. Алеппо ключове місто на півночі Сирії. Сирійські війська ще контролює захід міста. Проте, опозиція веде активний наступ на їх позиції з метою витиснення військ з міста. Алеппо стає сирійською дугою, що має стати переломним моментом у війні. Якщо ісламісти зможуть вибити урядові війська з провінції, то театр бойових дій переміститься в центральні провінції, а також Латакію родове гніздо Асада, і місце дислокації російського контингенту.

В такому випадку важко зрозуміти мету російської інтервенції. Важко було розраховувати, що ісламісти злякаються російського бомбардування, перебуваючи довгий час під ударами з повітря сирійської армії, а також коаліції. Літаки якої краще оснащені в технічному плані, ніж російські одиниці. Помилково було б вважати, що російське втручання додасть наснаги урядовим військам на пару з Хізболлою і КСІР, які вже довгий час, несучі шалені втрати не могли переломити ситуацію на фронті. Як виявилось широко роздутий наступ виявився мильною бульбашкою.

Підтримка політичного трупа у вигляді Асада не принесе Кремлю, ніяких дивідендів, крім посилення міжнародної ізоляції. Скоріше за все Росія судорожно намагається вибороти місце під час майбутнього розподілу сфер впливу в Сирії, яка вже не буде цілісною державою. Однак, не слід сподіватися, що коаліція злякається російського бомбардування і буде наполягати на їх активній участі в переговорному процесі.

Скоріше за все Путін отримає більшу міжнародну ізоляцію і знайде нових ворогів на Близькому Сході у вигляді Саудівської Аравії, яка вже готова оголосити нафтовий бан російській економіці. Сирійська авантюра – це останні судоми кривавого режиму, який ще намагається довести всьому світу, що він впливовий геополітичний гравець, а не загнаний в кут звір, що хоче врятувати свою політичну шкуру.