Інтерв‘ю Петра Порошенка «Українській правді» справляє важке враження, оскільки яскраво демонструє, як далеко людина може зайти в несприйнятті реалій і самоомані.
І якщо у випадку з пересічною особою до цього можна і потрібно ставитись поблажливо, то ситуація з Порошенком має стати сигнальним кейсом для всіх українців, так чи інакше дотичних до політики. Безумовно, Порошенко – надто важлива і контраверсійна в історичному вимірі особа, щоб давати йому однозначні оцінки з точки зору позитиву або негативу. Але не реагувати на брехню – це підсилювати її позиції, легітимізувати в дискурсі. Саме тому я пропоную вам побіжний контент-аналіз сказанного екс-президентом.
Існує низка журналістських розслідувань, що Порошенко, вже під час війни, незаконно сприяв Медведчуку й “Роснефти” в отриманні монополії на ринку автомобільного пального. Чому не були накладені санкції на російський бізнес так, як вони накладалися на бізнес українських конкурентів оточення Порошенка?
«Мій опонент – не Зеленський. Мій опонент – Путін».
Якщо так, то навіщо було так послідовно сприяти бізнесу і посиленню медійного впливу кума Путіна Медведчука. Чому Медведчука не було притягнуто до кримінальної відповідальності за 5 років?
«[не було періоду в українській історії, коли] Медведчук не мав ролі і впливу. (…) Тільки при Порошенку він цього не мав. При Порошенку він навіть не балотувався! (…) Медведчук при мені голову не міг підняти! При Порошенку Медведчук 13% не набирав. А зараз набрав. При моєму президентстві він не набирав. Вплив Медведчука посилився після того, як Порошенко не виграв президентські вибори».
На парламентських виборах 2014 року соратники Медведчука з «Опоблоку» набрали майже 10% голосів. У списку того «Опоблоку» Медведчук мав свою квоту – Шуфрич, Козак, Німченко. Співспонсорами «Опоблоку» були Льовочкін з Фірташем. З ними у Порошенко заключив так званий «віденський пакт» перед виборами 2014 року. Ну а пряме авіасполучення Київ-Москва спеціально для медведчуківського літака – це ще одне яскраве свідчення того, як Медведчук «голову не міг підняти».
«[Про польоти Бойка і Медведчука до Москви] У нас заарештовує не СБУ, а суд. І це є особливості демократичної держави. (…) [про Андрія Портнова] людину, поплічника Януковича, який втік до Росії. Що він там робив, ми собі можемо тільки уявити».
Чому ж всі генпрокурори Порошенка (Ярема, Шокін, Луценко) і СБУ (яке очолював Грицак) за 5 років не притягли Медведчука, Бойка і Портнова (в порядку спецпровадження – заочно) до кримінальної відповідальності?
«Я робив все, щоб захистити Україну й українців від війни. (…) Була мобілізація, пам’ятаєте, в народному господарстві забирали автомобілі, техніку…».
Взаємовиключні параграфи. Відбити агресію чи щоб не було війни? Якщо відбити – в чому проблема з мобілізацією автомобілів і техніки? До того ж, мобілізація вантажних автомобілів під час «особливого періоду» законна (а Порошенко міг в принципі її узаконити глобально, оголосивши воєнний стан ще в 2014-му. Ну і головне – відносна частка мобілізації автотранспорту в АТО сміхотворно мала.
«…на відміну від дуже великого провалу, який Україна зазнала в ПАРЄ».
Насправді, якщо це був провал України (що не є об‘єктивною істиною), чи візьме Порошенко відповідальність за нього, адже він є похідним від Мінська, толерування Медведчука, недостатньо ефективної роботи Клімкіна, Ар’єва та інших.
Про вплив медіа та прокремлівські ЗМІ в Україні
«Ми не захистилися і ви не захистилися від фейкових новин. Бо у нас не існувало механізму, ми були не готові до того, що Росія буде використовувати демократичні інструменти для боротьби проти демократії».
Медійники й політики ще з 2015 року били на сполох, що непослідовні, часто шкідливі й незаконні рішення і заяви Пооршенка щодо війни (наприклад, про швидкий мир та безальтернативність Мінського процесу істотно сприяють гібридній агресії Кремля, а також що в Україні створена мережа прокремлівських ЗМІ (“Інтер”, 112-й канал, “Страна.ua”, NewsOne та ін.), стосовно яких компетентні органи мусили вживати системних заходів. Що стосується фейк-ньюз та інших брудних інформаційних технологій, то Порошенко сам активно використовував їх у власних цілях: дискредитація Яценюка та інших політиків Онищенком у змові з ПП, ботоферми, цькування опонентів, незгодних etc.
«При Порошенку він [Медведчук] навіть не намагався забезпечити такий вплив на інформаційні канали… Незалежно від того, чи він оформлювався на якогось німця, чи на іншу людину він належить зараз кому? Путіну де-факто… (також йдеться і про НьюзВан йдеться). (…) я декілька разів виходив в парламент з пропозицією – давайте дамо Нацраді право забирати ліцензії негайно при підозрі, що канал належить країні-агресору. Компромісом була постанова Верховної Ради без будь-яких законних механізмів її реалізувати. Бо не можна запроваджувати санкції проти українських фізичних осіб. Закон забороняє».
Насправді ці три проросійських телеканали транслювали тези кремлівської пропаганди, в т.ч. артикульовані Медведчуком задовго до їх «купівлі» Тарасом Козаком і задовго до поразки Порошенка. Партнер Путіна і Медведчука Тарас Козак офіційно оголосив себе власником 112 каналу і NewsOne ще восени 2018 року. Журналісти давно повідомляли, що суттєву частку акцій телеканалу «ZIK» ще в 2013 році викупив Андрій Кисельов, однокурсник “Саші-стоматолога” і кум Олександра Клименка. Водночас саме Порошенко і його люди цілеспрямовано блокували протидію цим каналам в РНБО, СБУ і Нацраді. Санкції – не єдиний законний інструмент боротьби з ворожою підривної діяльністю, але Порошенко, як голова РНБО, не зробив і цього через підкилимні домовленості. Додаю посилання на мою статтю про гральний бізнес, де я продемонстрував, як просто застосовувалися санкції до бізнес-конкурентів наближених до ПП людей.
Про корупцію
«Я це [дії ДБР] розцінюю як позицію упередженості людини, яка ставиться необ’єктивно до слідства.(…) незалежність судової гілки влади і незалежність ДБР, без прізвищ, сьогодні недостатня. Влада може використовувати правоохоронні органи для політичного тиску. Що вона зараз і робить. Я наголошую, що Порошенко жодного разу ні в ДБР, ні в будь-які інші правоохоронні органи (…) не використовував вплив президентського офісу для вирішення питань, в тому числі політичних».
Саме такі претензії обґрунтовано висуваються до призначенців самого Порошенка в СБУ і прокуратурі – Луценко, департамент Кононенка-Грановського, Демчина, Семочко, а також до Ситника і лояльних Банковій суддів.
«- Ви заперечуєте вплив Грановського і Філатова на судову систему і на правоохоронні органи? – Так, я заперечую. (…) цього впливу не існувало. (…) Суди першої інстанції понабирали на себе величезну кількість бруду і є на сьогоднішній день залежними від нової президентської влади».
Ок, а що робити з журналістськими розслідуваннями стосунків Грановського і Філатова з суддями?
«Я зараз стверджую, що все, що робила пані Гонтарєва, вона робила на користь України з високим професійним рівнем, з нульовою толерантністю до корупції».
Зловживань у банківській сфері при Гонтаревій-Рожковій було достатньо – скандальні рішення щодо рефінансування Нацбанком комерційних банків, прослушки підозрілих розмов Рожкової з керівниками банків з російським капіталом і бізнес-партнера Порошенка Костянтина Ворушиліна, який займався боргами/активами ліквідованих банків на посаді Фонду гарантування вкладів фізосіб.
«- Ваш допит стосувався продажу заводу “Ленкузня”? – Абсолютно ні. Дивні і дурні запитання: кому належить, кого бачили? Друзі, немає про що говорити!».
Якраз по “Ленкузні” до Порошенка є дуже багато самоочевидних запитань щодо конфлікту інтересів, штучного монопольного становища та фінансових зловживань при виконанні оборонного замовлення.
«Можете пояснити логіку, чому було потрібно продавати завод “Ленкузня” у 2018 році? – Тому що я вирішив сконцентруватися на політиці. Як тільки я знайшов час… – Чому ви не зробили цього раніше? У 2013-2014 році? – Тому що не було покупця».
Без коментарів. Президент України заявляє, що він вирішив зосередитися на політиці лише в 2018 році, тобто на 4 році своєї каденції.
«- Я не коментую ціну. Але гарантую, що він був проданий по ринковій ціні і, як мені повідомили оціночні дії міжнародної аудиторської компанії, вона це підтвердила. Якої? – Не знаю. Це можете спитати в Тігіпка».
Знову без коментарів.
Про свої (насправді привласнені чужі) заслуги
«….не маючи вирішального впливу на коаліцію, це диво. Я наголошую, що у мене після парламентських виборів було лише 22% і в мене точно не було більшості. І кожне рішення проходило через надзвичайно складні переговори».
Порошенко мав вирішальний безпосередній вплив на коаліцію, він безпосередньо контролював фракцію БПП, у т.ч. й приїжджаючи на засідання цієї фракції в будівлі парламенту. Кононенко і Луценко, пов’язані з Порошенком дружніми й бізнес-стосунками, були неодноразово задокументовані при кнопкодавстві та диригуванні голосуваннями депутатів від БПП. При цьому, багато важливих рішень не було ухвалено саме через саботаж з боку БПП, а фактично – самого Порошенка. Наприклад, історія про спецконфіскацію арештованих грошей Януковича. Фракція БПП тривалий час не давала необхідної кількості голосів. Потім було журналістське розслідування Гнапа, який розкрив схему, як через банк Порошенка з України виводилися гроші Януковича. Аналогічна ситуація була з ухваленням закону про державну мову. Саме коло наближених до Порошенка депутатів не давали необхідної кількості голосів для ухвалення закону в першій редакції. Потім законопроект пройшов процедуру істотного вихолощення і пом’якшення. Його ледь встигли ухвалити до завершення каденції Порошенка. І хіба “складні переговори” – це проблема для демократичної парламентсько-президентської республіки?
«Ніколи ще в нас не було такого голови НБУ, який би відновив функціонування фінансово-банківської системи. Але і Наталка Яресько – я пишаюся тим, що вона зробила. Країна була банкрутом. І ефективна взаємодія Яресько і Гонтарєвої врятувала країну».
Ризикну нагадати, що саме Гонтарєва була головою НБУ, коли курс долара в 2014 році стрибнув до 37 гривень. У кількох інтерв’ю екс-прем‘єр Яценюк згадує про зустріч у ті дні з Гонтарєвою в кабінеті Ложкіна (голови АП Порошенка). Курс гривні був явно спекулятивно завищений, тому Яценюк в ультимативній формі запропонував Гонтарєвій втрутитися в процес і скористатися досвідом 2004 року, коли НБУ ухваленням однієї постанови стабілізував валютний ринок в Україні. Після цієї зустрічі курс гривні повернувся до 29 гривень за долар. Впродовж всього інтерв’ю Порошенко намагається приписати усі здобутки і досягнення собі й своїм довіреним особам, замовчуючи очевидні заслуги двох прем’єрів, урядів, парламентської коаліції, західних радників, українських активістів та волонтерів.
«Я пишаюся, що ми не просто забезпечили енергонезалежність нашої держави, ми вигнали всіх корупціонерів з НАК “Нафтогазу».
Це заслуга радше уряду Яценюка, Верховної Ради і західних партнерів. І якщо Порошенку вистачило повноважень вигнати корупціонерів з «Нафтогазу», чому він не вигнав з паливного ринку Медведчука?
«Якби я кожен свій крок вимірював лайками в ФБ або відсотками рейтинга, жодна з реформ не пройшла б. Жодна! Бо більшість реформ є непопулярні».
Порошенко і його штаб неодноразово викривалися журналістами-розслідувачами у формуванні величезної мережі «порохоботів”, до якої входили десятки експертів, лідерів громадської думки і блогерів. Доведено, що ці “порохоботи” узгоджено озвучували методички, вихваляючи Порошенка і дискредитуючи його конкурентів. Не Порошенко був автором переважної більшості непопулярних реформ. Їх ініціював уряд Яценюка і громадські активісти.
Про ДБР
«В якийсь момент цю структуру [ДБР] вирішили поділити між собою такі люди, як від Турчинова Пашинський, який привів Трубу. Від Авакова цим займався Купринець, який в тому числі делегував у конкурсну комісію своїх людей, з приводу яких у НАБУ також були питання. (…) Ще раз наголошую, що до створення ДБР і делегування Варченко (…) … я не маю жодного відношення. (…) єдине, що я можу зараз сказати, що у мене були розмови і з Аваковим, я думаю, що він це може підтвердити, і з паном Турчиновим. (..) Я як Порошенко не підтримував жодного з кандидатів.(…) Більше того, просив свого часу перенести голосування. (…) – Труба був креатурою, яка тоді, у 2017 році, задовольняла всіх? – Точно не моєю, і я просив за нього також не голосувати”.
Ані Турчинов, ні Аваков факт таких розмов не підтверджують. Ну і взагалі, дуже некрасива поведінка відносно Турчинова, який фактично зробив ПП президентом і 5 років відпрацював секретарем РНБО.
Про Кличка
«Якщо Кличко забажає приєднатися до “Європейської солідарності…».
Кличка незаконно усунули з партійної посади на з’їзді БПП-Солідарності/ЄС. Вся історія альянсу Порошенко-Кличко – це історія договорняка й порушення законодавства про політичні партії.
Про вибори
«Поліція, яка працювала проти нас».
Насправді поліція припинила схеми з масової скупки голосів під час президентської кампанії. Кримінальні провадження, пов‘язані з «Турботою», викривала саме поліція. Ніхто, крім Порошенка, не скаржився на поліцію – ні штаби кандидатів, ні спостерігачі за виборами.
«На скільки об’єктивно ми могли претендувати? На багато більше. Це вже зараз я можу це сказати. Був десяток політичних сил, які набирали від 1 до 3%. Вони розуміли, що у них немає жодного шансу, але, керуючись чи то власними амбіціями, чи то будь-якими іншими мотиваціями, пішли, і 15-20% голосів були розпорошені (…) Коли одразу після президентських виборів ти проводиш парламентську кампанію, люди намагаються підтримати свій вибір під час президентських. (…) протестні настрої після президентських виборів були на дуже низькому рівні».
Абсолютна маячня. Соціологія і результати виборів підтвердили, що мало місце протестне голосування персонально проти Порошенка/ЄС та конкретно його рішень (але НЕ курсу країни після Євромайдану), бо СН не отримала 73% голосів на парламентських виборах, а «ЄС» не отримала 25%. Результат «ЄС» неістотно відрізняється від даних соціології впродовж кампанії.
«Ми до перемовин навіть не дійшли. Ми офіційно всім оголосили, направили запрошення, що ми готові сформувати єдиний список. Я ніколи і ні перед ким не ставив питання квот. Можливо, я міг більш активно як лідер партії, яка, як виявилося, має найбільшу підтримку, робити відповідні кроки».
Брехня, яку Порошенко навряд чи зможе якось підтвердити, але її спростують інші лідери політичних сил. Декілька з них очікували, але не отримали можливості рівноправного об’єднання з «ЄС».
«У нас є велика кількість міських голів, лідерів місцевого самоврядування, лідерів об’єднаних територіальних громад, які мають тверду підтримку».
Більшість людей БПП/ЄС/Порошенка в округах балотувалися, як самовисуванці аби уникнути асоціації з ним.
***
Наголошую, це дуже побіжний аналіз інтерв‘ю Порошенка. Очевидно, що він переживає серйозну травму і не готовий визнати таку кількість помилок. Тому відбувається створення чергової гіперреальності, симульованого світу, в якому він все зробив правильно, а те, що не зробив, від нього не залежало. І все це не мало б жодного значення, якби заручником цих уявних світів не була Україна.
