Доброго здоров’я, друзі!
Времені на обстоятєльний обзор в дєдушки небагато і на це є свої серйозні причини. Бо зараз ми з художником Олексієм Бондаренком сідаємо на дідового воза та їдемо в типографію. Забирати “Історію”. Шо там і як там буде – ще не знаємо, але надіємося на краще.
Ви, пока ми в дорозі, тоже не скучайте, заварюйте собі кохве чи чай і вспоминайте, що ще не зробили в переддень Нового року. Та не забуваймо, що чимало наших співвітчизників сидить в бусурманській неволі, в застєнках у чекістов.
Надя Савченко і цей Новий рік зустріне в тюрмі, в тюрмах Новий рік зустріне ще чимало наших козаків. Небайдужі українці шлють їм листи й листівки, підтримуючи в них незламний бадьорий дух. Для аналітики все це значить лише те, шо мінські договорьонності Хуйлом не виполняються, хотя він утверждає обратне.
Но то, шо утверждає Хуйло нікого особо не волнує, мірове сообщество з чуством глубокого удовлєтворенія вішає вину за невиконання мінського договорняка на Москву. З усіма витєкающими з цього факту санкціями та прочими унізітєльними для Хуйла ограніченіями.
Хунта давно просікла справжні роль і місце Хуйла в современном міроустройстве і безстиже пользується устоявшимся подозрітєльним іміджем московського царька. Та з нескриваємим наслаждєнієм попирає Мінськ-2 пункт за пунктом. Наперед знаючи, шо міжнародні арбітри і так возложать вину за провал договорьонностєй на Москву.
Хуйло з нєкоторих пор начав догадуваться, шо мірове сообщество його не любить. І сильно цьому удівляється, бо іскреннє щитає себе умним та красівим. Ето мнєніє презідєнта РФ, похоже, не зовсім поділяє уважаємий Пйотр Алєксєєвич, який, кажецця, і вступав із Путіним у договорняк лише з целью нагло його кинуть. Бо то, шо хунта робить для виполнєнія Мінського соглашенія по формі вроді правильно. Но по суті – явне іздіватєльство. Обескураженний Хуйло, який іскреннє полагав, шо вопрос України решон і спокойно взявся за очередну авантюру в Сирії, вдруг обнаружив, шо украинскиє партньори оказується нєгадяї. І спробував було апелірувать к Западу. Но і тут з нємалим удівлєнієм обнаружив, шо подлий Запад йому не вірить і склонєн у всьому, шо би поганого не творилося на планеті, усматрювать руку Москви.
Печальна лошадь Лавров спробував учора прийти на помощ своєму царьку і вчора начав іздавать громкоє нєчлєнораздєльноє ржаніє, которе в переводі з лошадіного на человечеський означає, шо уважаємий Пйотр Алєксєєвич нехароший человек. Бо не виполняє взятих на себе обізатєльств. Ржаніє печальной лошаді нікого особо не волнує, бо ні на шо не вліяє. Не вплине воно даже на рейтінг уважаємого Петра Алєксєєвича. Хотя при нормальних розкладах признаніє врагом того, шо політік нєгадяй, має сприяти росту його популярності в глазах сограждан. Но нє тут то було! Україна – страна цивілізована і развита, нє чета якій-то Росії, де народонасєлєніє руководствується простими рефлєксами. А на самом дєлє ржав Лавров з єдінственною целью – шоб Хуйло його похвалив і потрепав по загривку. Та і ржаніє те прозвучало якось мляво, без билого задора і огня. Стареєт, Лавруша. Тєряєт билую льогкость.
Сохраняєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю Савченко і всіх наших полонених, помагаємо Армії та спокійно строїм на наступний рік грандіозні плани.
І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас
