Раніше якось не особливо спілкувався з новими патрульними поліцейськими.
Зупиняли – усне попередження – поїхав далі.
Останні чотири дні я працюю з ними в атестаційних комісіях. З рядовими патрульними і їх керівниками. З хлопцями і дівчатами 20-30 років з вогником в очах і загостреним почуттям справедливості.
Несприйняття, іноді до ненависті, прогнилої і корумпованої системи у них сильніше чим в деяких громадських активістів, що теж входять у комісії.
Вони це не завжди показують навіть у приватних розмовах, але це завжди читається між рядків. Коли патрульні “приймають” “синєлобого” і агресивного майора за кермом, а його відразу відпускають у райвідділі. Коли перед нами сидить гіпотетичний кандидат в Поліцію, що десять років пропрацював слідчим УБОЗа чи БНОНа чи начальником райвідділку і каже, що ніколи нічого не чув про корупцію і хабарі. Коли у патрульних постійні конфлікти з операми, слідчими, інспекторами в “дєжурках” через банальне небажання працювати останніх і саботаж. І вони перебиваючи один-одного, з експресією розказують про десятки і десятки таких випадків за кавою.
Коли… Надто багато коли.
Ці дві системи не сумісні апріорі. І одна з систем повинна бути зруйнована під фундамент.
Інакше далі не можна.
